З полиць київських книгарень мережа LIBRARIUM вилучили книгу про “тероризм”, “фашизм” і “культ” Степана Бандери. І справа не стільки в російськомовному перекладі цього “історичного дослідження” німецького історика Ґжеґожа Россолінського-Лібе, скільки у пропагандистському змісті, що працює на розбрат українців. Під час кривавої війни за незалежність і саме існування нації у столиці України продавалася книга, присвячена “мирним жителям, що загинули від рук українських націоналістів”.
Книгу “Життя Степана Бандери. Тероризм. Фашизм. Геноцид. Культ” у книгарні LIBRARIUM, що розташована у столичному ТРЦ Lavina Mall, виявила волонтерка Діана Макарова. Саме завдяки її допису здійнявся величезний розголос у соцмережах, що згодом призвів до вилучення книги з продажу в усіх магазинах мережі.
Продавці пояснили, що не відповідають “за контент”. Зоча мали б ним поцікавитися вже тому, що на полиці поруч з книжкою хтось залишив записку з питанням: “Власники цього магазину допомагають Росії?” Крім того, могли б почитати анотацію до “всеосяжної наукової біографії Степана Бандери” – саме так у ній представлений зміст книги. Ґжеґож Россолінський-Лібе у передмові обіцяє простежити “всі історичні передумови появи ОУН”, яку він називає “одним із найжорстокіших націоналістичних рухів” ХХ століття.
“У книзі проаналізовано як ідеологічні аспекти діяльності ОУН та її лідера (зокрема, вплив комплексу фашистських і расистських ідей на політику організації та особистість Провідника), так і втілення цих настанов на практиці: від політичного терору та кримінальних «розбірок» у середині кола соратників до колабораціонізму та геноциду”, – йдеться в анотації.
До речі, це вже друге “пришестя” Россолінського-Лібе в Україну з біографією Бандери та історіями про “український фашизм”. У 2012 році німецький історик планував виступити з циклом лекцій у наукових та навчальних закладах Києва та Дніпра, тоді ще – Дніпропетровська, вони мали бути присвячені постаті “фашиста” Бандери і насильству на Західній Україні під час боротьби ОУН та УПА.
Але гостю тоді відмовили усі майданчики, і єдиний виступ відбувся у посольстві ФРН, під час якого німецький історик продемонстрував хіба що провокаційні наративи, радянські штампи та псевдонаукову “підготовку”. Закінчилося все спочатку протестним пікетом ВО “Свобода” під стінами посольства, а потім появою радянських ветеранських організацій, що прийшли подякувати за черговий захід із демонізації образу Бандери.
Щодо книги “Життя Степана Бандери. Тероризм. Фашизм. Геноцид. Культ”, згідно із офіційною заявою мережі LIBRARIUM, вони хотіли сприяти конструктивному диалогу, тож, вилучили її з продажу “через суспільний резонанс”. Але продаж був цілком законний, адже книга була видана у січні 2022 року, не входить до Переліку видавничої продукції антиукраїнського змісту, а автор не належить до осіб, які створюють загрозу національній безпеці України – хоча з цим точно можна посперечатися.
“З моменту виходу книги жодна наукова рецензія чи популярне видання не заперечили твердження автора. Це свідчить про її академічну вартість і підтверджує відсутність обґрунтованої критики навіть серед тих, хто має інші погляди. Ми закликаємо громадськість обговорювати історичні питання на основі фактів і наукових досліджень. Лише науковий підхід може забезпечити об’єктивність у складних питаннях історії”, – йдеться у відповіді мережі книгарень.
Тим часом, з об’єктивністю все не просто, як зазначає Діана Макарова. Під її дописом коментатори розділились на два табори. Один вважає, що до книжки можна застосувати простенький “качиний тест”: якщо щось виглядає як ворожа пропаганда, тхне ворожою пропагандою, кричить словами ворожої пропаганди – то це і є ворожа пропаганда. І під час війни з ворогом продавати книги з ворожою пропагандою – злочинно.
Іншому табору здається, що “зерно істини” можна шукати будь-де, та кожен з авторів гідний читання. Тим більше “історик, що витратив на цю книгу багато людиночасів”. Згадують і російських пропагандистів Соловйова зі Скабеєвою, і “Тихий Дон” Шолохова і навіть запорізьких козаків, що “не читали Женевську конвенцію” та недобре ставилися до полонених.
“Носії протилежного погляду волали дещо різне. Їхні аргументи були смішними до реготу. Не рахуючи тих опонентів, які прийшли до коментів зі зграєю власних аватарів. Багато було сторінок, заведених однією людиною, начебто говорять різні люди, а по факту одна. Ці вже відпрацьовували гонорари, це зрозуміло”, – зазначила Макарова.
Які мовні скандали ставалися останнім часом
У травні блогерка з Дніпра Анна Алхім записала чергове скандальне відео: вона розповіла про військових зі Львова, з якими посварилась на трасі поблизу Києва. Каже, що неприємна подія трапилась у Борисполі, коли вона їхала за кермом автівки. Алхім нецензурно висловилась про захисників України, які не розуміли її російської.
А в серпні на концерті Вєрки Сердючки (сценічний образ Андрія Данилка) в Дніпрі, що відбувся у суботу, 17 серпня, сталася суперечка артиста з одним із глядачів. Як пишуть місцеві пабліки, глядачеві не сподобалося, що під час виступу лунали хіти російською мовою. У відповідь Данилко сказав йому, що той “піде за російським кораблем”.
