Активний процес відкриття книгарень-кав’ярень у Києві сприяє популяризації не тільки читання, а й рідної мови. Та водночас це й найгарячіше місце у місті: найчастіше саме тут спалахують мовні скандали на тлі того, що деякі відвідувачі розмовляють російською, а інші – стежать за цим і роблять нерви, провокуючи конфлікти: від обурених постів у соцмережах до застосування фізичної сили. Наслідки цього насправді сумні: і для бізнесу, адже власники книгарень втрачають якусь частку потенційних покупців, і для російськомовних киян, більшість яких про всяк випадок тримається подалі від книгарень.
Особистий приклад: запрошую відвідати нову книгарню-кав’ярню на Майдані Незалежності подругу, у якої перехід саме на розмовну українську з різних причин йде надто повільно й навіть важко. Аргументів для відмови у неї два: один – поширений, тобто “правильно розмовляти я ще не вмію, а заїкатися, добирати слова та помилятися на людях – не хочу”. Інший – дивний: мовляв, побоююся скандалів та публічних образ, і який сенс йти до книгарні, коли не можеш там відкрити рота.
Все це, звісно, відлуння й наслідки тих “мовних сутичок”, які час від часу трапляються у київських книгарнях. І не діють ніякі розповіді про великий та зручний простір книгарні, де можна полистати книжки, випити кави чи вина, подивитися на чудову вечірню панораму Майдану. Доросла та розумна жінка каже, що їй некомфортно, вина можна випити вдома чи в барі, де нікого не цікавить, як ти розмовляєш, а “Іларіона Павлюка ти сама зайди та купи мені”.
Не погоджуючись з аргументацією, дзвоню до книгарні – це друга локація від книгарні-кав’ярні “Закапелок”, нещодавно відкрита на Хрещатику. Доводиться розповідати все, як є, хоча запитання дійсно має дивну форму – чи можна прийти до вас російськомовній людині? Втім люб’язна дівчина, що відповідає у книгарні, каже, що розуміє мене.
“Звичайно, у нас україномовна політика, ми спілкуємося українською, підтримуємо її, але до клієнтів таких питань не має бути. Я, звісно, не власник, але ніхто не вижене такого відвідувача, звичайно, приходьте. У нас можна посидіти, полистати книжки, випити кави та перекусити, надзвичайно гарний вид на Майдан. У нас великий асортимент книжок, у разі потреби книгарки допоможуть та підкажуть”, – пообіцяла дівчина.
Чи вдасться мені переконати подругу, що необов’язково ходити до книгарень із закритим ротом, аби тебе не звинуватили – час покаже. Аргументувати можна й законом – працівники будь-яких закладів не можуть вимагати від відвідувачів залишити приміщення. Згідно зі ст. 161 КК України такі дії кваліфікуються як порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності тощо. Інша річ – клієнти книгарень, реакції яких передбачити важко.
Сільський голос, жлобська мова та поєдинок мовних патрулів з ТЦК: мовні скандали у Києві
Нагадаємо, у травні Інформатор писав про те, що в столиці вибухнув черговий скандал через зневагу до української мови та образу клієнтки таксі з боку водія. 19-річний молодик, на ім’я Михайло Троянов використав для її приниження усі можливі матюки – але зрештою отримав “бан” з боку таксомоторної компанії, з якою співпрацював, і хвилю хейту з боку суспільства. Також, ймовірно, вже може готувати суму у 3400 грн штрафу за порушення мовного законодавства.
А вже у жовтні 2024-го ми розповідали, що на сайті Київради почала набирати голоси петиція із закликом притягувати до відповідальності “поширювачів російської мови”. А самі кияни почали кпинити й кепкувати з цієї ідеї: так, у соцмережах можна почитати дописи на кшталт “буде цікаво подивитися на поєдинок мовного патруля з ТЦК”.
