Чорні тварини вже століттями є символом загадковості та містики. Їхнє чорне забарвлення ставало предметом звинувачень у різноманітних бідах, а дехто вбачав у них пособників сатани чи навіть відьом. Але що насправді станеться, якщо чорна кішка або інша чорна тварина перебіжить вам дорогу?
Ці забобони про чорних кішок та інших чорних тварин загалом сформували вподобання людей щодо тварин, пише Live Science. Вони залишили свій слід у таких речах, як нижчі показники всиновлення чорних кішок і переконання, що чорні кішки більш агресивні. Проте ці упередження необґрунтовані.
Рідкість виключно чорної або білої тварини
Звісно, хутро, пір’я та луска тварин бувають різних кольорів у видимому та невидимому для людини спектрі. Ці забарвлення відіграють важливу роль у виживанні диких тварин, виконуючи функцію маскування, регулювання температури або комунікації. Наприклад, у білохвостого оленя спалах білого хвоста може вказувати на близьку небезпеку, а гострі червоні груди самця кардинала привертають самок, які готові до спарювання.
Всередині видів колірні варіації трапляються в усьому тваринному світі, включно з меланістичними тваринами з темнішою пігментацією і лейцистичними тваринами зі зменшенням пігменту. Існують чорні пантери, меланістична версія леопарда, Panthera pardus, або ягуара, Panthera onca. На іншому боці спектра знаходяться білі ведмеді-спірити, лейцистична версія американського чорного ведмедя, Ursus americanus. Існують також тварини-альбіноси, у яких відсутня більша частина або весь пігмент.
Вчені визнають ці колірні варіації екстремальними відхиленнями в природному світі. Повністю чорний або повністю білий – рідкісне явище, яке навряд чи збережеться в дикій природі, оскільки є селективним недоліком. Цим тваринам часто складніше злитися зі своїм середовищем існування – це виклик для хижаків, які намагаються влаштувати засідку на свою здобич, і для здобичі, яка намагається сховатися від хижаків. Вони також можуть зазнавати труднощів з регулюванням своєї температури і спілкуванням з іншими представниками свого виду.
За цією веселкою забарвлень дикої природи стоїть набір генів, які можуть змінюватися в різних напрямках. Один з найбільш відомих і вивчених генів – MC1R. У тварин втрата функції гена MC1R може призвести до появи світлого, жовтого або рудого забарвлення шерсті. У людей руді мають до п’яти мутацій втрати функції в MC1R, що призводить до волосся, яке варіюється від полуничного блондина до мідного.
Крім того, генетична мутація, що викликає меланізм, трапляється рідше, ніж та, що викликає альбінізм/лейцизм. Тобто, чисто чорні тварини – більш незвичайні.
Кольори мають давні асоціації
Протягом багатьох тисяч років люди ділилися один з одним історіями, переказами, казками та міфами, намагаючись пояснити світ. Іноді ці історії дають застережні поради щодо небезпек, які таяться навколо нас. Коли наші ранні пращури сиділи навколо вогнищ, розповідаючи захопливі історії, вони разом шукали притулку від темряви, яка приховувала загрози, що насувалися. Упередженість, очевидна в нашій історії, може зберігатися протягом значних періодів часу, що ускладнює відвикання від неї.
Багато людських упереджень розвинулися як реакція виживання – наприклад, одна з причин, через яку нічний хижак темного кольору може бути страшним, полягає в тому, що його дуже важко побачити вночі. Однак сучасні упередження можуть ґрунтуватися на шкідливих ідеологіях. Десь давно білий колір став синонімом “доброго” та “чистого”, у той час як чорний більше асоціювався зі “злим” та “нечистим”. І навіть зараз ці несвідомі зв’язки впливають на те, як люди вшановують і захищають – або не захищають – рідкісних тварин.
Можливо, більш лякаючою, ніж чорна кішка, що проноситься повз вас, є думка про те, як багато у вашій підсвідомості залишається невисловленим. Ідеології – як згубні, так і нешкідливі – пронизують людське суспільство, впливаючи на сприйняття людьми реальності та інформуючи про те, як вони взаємодіють зі світом.
