У Польщі з’явилися образливі стенди з вирізаними обличчями українських захисників, які померли у боях на нашу державу. Кожен з них має дату народження та смерті. Громадянам у місті пропонують “стати героями” і сфотографуватися. Така імпреза, м’яко кажучи, шокує. Але з огляду на те, як відносини Варшави та Києва з кожним разом ускладнюються, такий “перформанс” вже не дивує. Відсутність розуміння серйозності війни в Україні породило і ряд інших дивних речей, як от висипання українського зерна чи термінового розв’язання питання “Волинської трагедії” саме тоді, коли росіяни щоденно вбивають українців. І Варшава, і Київ мають свої аргументи та погляди на такі речі, але “чорний кіт” між ними дорогу все ж перейшов і періодично вештається туди-назад.
Про те, чи дійсно існує якась криза між поляками та українцями розбиралися у видання “Радіо свобода”. З’ясувалося, що українці все більше не довіряють полякам, віддаючи перевагу литовцям та британцям, а поляки все менше підтримують українців – показники лояльності впали до рекордно низьких. Точкою відліку, з якої відносини Києва та Варшави почали псуватися, можна вважати виступ українського президента на засіданні Генасамблеї ООН у вересні 2023 року. Саме тоді Зеленський прокоментував розсипання українського зерна на кордоні. Хоч президент прямо і не звинувачував поляків, як вважає публіцистка, яка спеціалізується на історії України ХХ століття та українсько-польських відносинах Богуміла Бердиховська, вони йому це запам’ятали, як невдячність по-чорному.
“Що би я не сказала про реакцію так званих середньостатистичних поляків, то все одно неможливо уявити, яке велике негативне враження справив цей виступ Зеленського, де ми нібито допомагаємо Росії. Одразу після цього виступу було дослідження громадської думки і 40% опитаних відповіли, що це “чорна невдячність”. Я думаю, що українська сторона не усвідомлює, який капітал суспільної довіри, поваги і симпатії мав в Польщі президент Зеленський. Ми можемо шкодувати, що роль особистості в історії може бути такою великою, але жоден інший український політик не мав подібної позиції у Польщі. Після його виступу багато людей почали задумуватися, чи варто далі допомагати Україні, хоча Зеленський і його виступ, а Україна, яка бореться – це дві різні речі і два різні світи”, – каже Бердиховська.
На думку публіцистки, подальша “зернова криза” між Києвом та Варшавою мала величезний вплив на міждержавні відносини, ніж інші попередні історичні суперечливі питання. Конкретний характер кризи, пов’язаний із відкриттям кордонів ЄС для української агропродукції, спричинив негативну реакцію в поляків, особливо через економічні наслідки для місцевих фермерів. Додатково, негативні коментарі з українського боку викликали в Польщі відчуття несправедливості, оскільки багато хто вважав, що Польща зробила значні поступки Україні.
“Я не хочу цитувати дописів, які тоді з’явилися в мережі Х, починаючи від нинішнього міністра Сибіги до низки інших політиків, але у Польщі вони створили таке враження, що Польща віддала все, що мала, Україні і залишилася в одній сорочці, а Україна каже: “Знімай ту сорочку”. Жоден уряд не може сказати: “Маю цілковито в носі вимоги власних громадян”. До певного моменту можна приборкувати суспільні настрої, можна їх модерувати, але в певний момент стає важко це робити”, – додає Бердиховська.
Бердихівська критично ставиться до пасивної реакції нового уряду Польщі на багатомісячну блокаду кордону через “зернову кризу”. Вона вважає, що державі не слід було дозволяти кордону залишатися закритим так довго. На її думку, українські політики мали б будувати діалог з Польщею, а не покладатися на Брюссель чи США. Вона сподівається, що останні висловлювання українських представників вказують на бажання покращити комунікацію, що допоможе уникнути подібних проблем у майбутньому.
Питання Волинської трагедії
Бердиховська вважає, що тема “антипольської акції” ОУН-УПА на Волині залишається чутливою для Польщі, адже зараз усі політичні сили підтримують ідею ексгумації та належного поховання жертв. На її думку, українська сторона теж демонструє готовність до діалогу, що важливо з огляду на прийдешні вибори в Польщі. Вона закликає Україну та Польщу вирішувати проблеми через переговори, адже такі питання, як членство України в ЄС та економічна конкуренція, потребують конструктивного підходу та постійного діалогу.
“Знаємо, що переговори щодо членства України в ЄС будуть важкі, що треба буде придумувати різні проміжні рішення, такі, що були застосовані щодо Польщі. Багато людей знає, що найбільше поляків після вступу Польщі до ЄС виїхало до Великої Британії та Ірландії. А чому? Бо був запроваджений перехідний період на легальну працю в Німеччині. У багатьох питаннях, зокрема у питаннях сільського господарства і транспорту, у нас будуть проблеми, бо у цих галузях ми конкуруємо. Я вважаю, що значно більше користі і шансів на успіх ці переговори матимуть, коли ми завчасно домовимося щодо конкретних справ. Іншими словами, замість тупати ногою, з одного чи з другого боку, замість того, щоб ображатися один на одного, треба розмовляти, розмовляти і розмовляти”, – підсумовує Бердиховська.
Український погляд
Наприкінці весни та на початку літа 2023 року між Україною та Польщею спостерігалося охолодження відносин, що, на думку експерта Анатолія Курносова, було викликане не лише майбутніми парламентськими виборами в Польщі. Зростаючі фінансові проблеми, інфляція та велика кількість українських біженців викликали емоційну втому у Польщі. Появилися нарративи про нерівноцінність співпраці, а емоційні висловлювання політиків з обох сторін тільки посилили напруженість.
“Коли перша дуже позитивна емоційна хвиля та значне зростання взаємних симпатій з обох сторін ослабли, у Польщі почала наростати емоційна втома через зростаючі фінансові проблеми, інфляцію, зростання цін на паливо, житло та наявність великої кількості українських біженців. Почали з’являтися наративи про те, що Польща майже нічого не отримує натомість, Україна веде жорстку, прагматичну, наполегливу політику щодо Польщі, не йде ні на які поступки, наприклад, у питанні пошуку та ексгумації поляків, які загинули під час Другої світової війни на Волині та Галичині. Також було багато надто емоційних і недостатньо виважених висловлювань політиків і коментаторів з обох сторін, що ще більше підігрівало суспільні емоції”, – каже Анатолій Курносов.
Експерт підкреслює, що це охолодження відносин збіглося з початком “зернової кризи”, коли попередній польський уряд виступив ініціатором призупинення частини аграрного експорту з України Європейською комісією. 28 квітня 2023 року ЄС погодився з п’ятьма країнами щодо українських агропродовольчих товарів, а 2 травня було введено тимчасові обмеження на імпорт української пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшника. Ці заходи стосувалися також Болгарії, Угорщини, Польщі та Словаччини. Це стало каталізатором для погіршення відносин між Варшавою та Києвом, що призвело до зростання взаємних образ.
“Здавалося, що таке рішення польського уряду було досить несподіваним, з точки зору української влади. Особливо з першої тривалої блокади кордону польськими перевізниками, почалися запеклі суперечки на суспільному рівні та помітна зміна суспільних настроїв. З українського боку це пов’язано насамперед із затримками доставки вантажів, часто вкрай необхідних для армії, різних комплектуючих і тих же безпілотників, які часто відправлялися в комерційних, а не військових перевезеннях, хоча надалі потрапляли на фронт за допомогою волонтерів. Потім, після призупинення блокування перевізників перед візитом Туска до Києва та конструктивних переговорів на урядовому рівні, розпочалася чергова тривала блокада, цього разу аграріїв”, – зазначає Курносов.
Експерт зазначає, що спочатку заборона на імпорт української сільгосппродукції навесні минулого року була сприйнята українцями з розумінням, адже Польща намагалася захистити свої інтереси. Проте, блокування кордону, затримки з доставкою вантажів, контроль з боку сторонніх осіб і участь членів партії “Конфедерація” у протестах, зокрема провокація з проросійським плакатом та акції з розсипанням зерна, викликали значний негатив.
“Українці взагалі не розуміли, чому польсько-російський і польсько-білоруський кордони не були перекриті та чому російські товари, в тому числі агропродукція, продовжують йти до Польщі, адже одностороннього ембарго на них не було. Було дуже боляче читати окремі заяви та коментарі, з одного боку, про невдячність українців, які не оцінили польської допомоги, зрадили Польщу і звернулися до Німеччини, а з іншого боку – заяви українців про те, що поляки знову, як у 1920 році, зрадили українців, вдарили їм ножем в спину і стали ворогом, майже нарівні з росіянами. Так, такі речі багато в чому підігріваються російською пропагандою”, – каже Анатолій Курносов.
Який вихід з ситуації?
Анатолій Курносов вважає, що для покращення відносин між Україною та Польщею необхідно вести постійний діалог на всіх рівнях, а не лише на рівні вищого керівництва. Він підкреслює, що важливо спілкуватися не лише в контексті протистояння, а й для спільного розвитку інтересів. Це дозволить уникати конфліктів і визначити стратегічне партнерство, що має бути основою співпраці. На його думку, необхідно досягати узгодження в спільних інтересах, щоб покращити двосторонні відносини в довгостроковій перспективі.
“Треба визначитися що саме, який саме зміст ми вкладаємо у поняття “стратегічне партнерство” один з одним. Чого саме ми хотіли б досягти через 5, 10, 20 років, яке стратегічне бачення відносин Польщі та України. Це повинно бути принциповим питанням. І тоді вибудовувати відносини, щоб досягти цього”, – резюмує Курносов.
Поляки підготують добровольців, але заблокують вступ до ЄС
У Польщі стартують навчання добровольців Українського легіону. Станом на 4 жовтня до нього долучилось 300 громадян, чого достатньо для початку тренувань. Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш підкреслив, що інструктори були готові узятися за вишкіл ще 1 вересня, але на той час охочих долучитися до легіону бракувало, тому початок підготовки затягнувся.
Раніше польський міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш твердо заявив, що поляки мають намір блокувати вступ України до Євросоюзу, поки Київ не розв’яже чутливе питання про ексгумацію жертв Волинської трагедії. На думку польського міністра, зараз – найоптимальніший час для цього питання, оскільки Україна хоче потрапити до спільноти, де шанують принцип справедливості та людської гідності. Щодо питання військової допомоги Києву від Варшави – Косіняк-Камиш наголосив, що воно не є дискусійним – Польща допомагатиме Україні, бо це входить до сфери її національних інтересів.
