У Подільському районі Києва спиляли 72-річну шовковицю, що стояла біля Межигірського ліцею №19. Місцеві мешканці оголосили за деревом жалобу: старі розлогі дерева у Києві вже перетворюються на рідкість, і загибель кожного з них – трагедія для місцевої громади. Інформатор вирішив з’ясувати, хто ж несе відповідальність за “смерть” давньої шовковиці, і наше міні-розслідування дало незвичний результат.
“Дерево просто віддали на знищення”
Про загибель 72-річного дерева повідомив місцевий мешканець, відомий київський арборист (“хірург” для дерев) Володимир Ветроградський. Він написав у Facebook, що дерево було своєрідною візитівкою й захистом від сонця для ліцею №19 по вул. Межигірській. Ще й було відносно молоде, враховуючи, що шовковиці можуть жити до 800 років.
“Однією з надважливих ознак для цього розлогого дерева в міському просторі було те, що вона не мала плодів. Що не створювало зайвих проблем влітку. Під час літніх спек – це було чи не основне місце, де на Подолі можна було сховатись від пекучих сонячних променів. Вчора мене приголомшила новина, що дерево просто вбили”, – написав Ветроградський у соцмережі.
Найперший здогад про те, хто саме відповідає за загибель майже вікової шовковиці, зробив саме Ветроградський. На його думку, бензопилку на дерево здійняв “всім нам відомий зеленбуд” – маючи на увазі КП УЗН Подільського району. І висловив здивування тим, що ніхто з ліцею не заступився за дерево.
“Бо на руках виявився акт обстеження… зі звичними узагальненнями про аварійність. І це якесь дурне мірило правди, якою там навіть не пахне. Ліцей (не) спробував знайти варіанти, як впорядкувати рослину та зберегти. А просто віддати на знищення. Зі слів співробітниці, вчителі мали купу приємних спогадів. Але за дерево ніхто не заступився”, – пише він.
Як ми звужували коло підозрюваних
Заступитись за дерево – хай вже й після його “смерті” – вирішив Інформатор. Відтак, ми зателефонували до КП УЗН Подільського району, аби перепитати, хто й чому вирішив зрізати шовковицю. Судячи зі світлин, що їх виклав Володимир Ветроградський, дерево не перебувало в аварійному стані – ба більше, мало досить міцний стовбур у півтора обхвати. У КП УЗН району нас запевнили: просто так дерева не зрізають, все роблять законно, “на підставі актів”. А тоді – сконтактували з Кузьмою Семеновичем, начальником дільниці, відповідальним за “старий” Поділ.
“Про дерево в курсі. Але ми до цього не причетні, це робили не ми. Усі питання потрібно задавати керівництву ліцея – дерево перебуває на їх території, і вони самі заключали з кимось договори. А наші робітники там не працювали”, – розповів Кузьма Семенович “Інформатору”.
Підозра тяжка – невже важке (і, як вбачається, – абсолютно безглузде) рішення зрізати дерево приймали самі освітяни? З важким серцем ми потелефонували до Межигірського ліцею №19. Але пані, що взяла слухавку, запевнила: шовковицю “замовили” не вони, а районне Управління освіти.
“Саме там керують цими процесами. Вони заключали договори, і всі роботи виконує саме Управління освіти Подільського району”, – зауважили у ліцеї №19.
Відтак, телефонуємо до “районо”. І “з порога” потрапляємо в ґречний і лампово-теплий клімат. Як журналісти, ми обожнюємо відповіді в стилі “звертайтеся у письмовій формі”, чи ще такий варіант: “приходьте до Івана Івановича на особистий прийом кожної третьої суботи місяця”.
“Ви можете подати запит письмово, і отримаєте відповідь, або записатися на прийом до начальника Управління на четвер”, – миттєво склала “бінго” співробітниця Управління освіти, а після уточнення, чи взагалі дерева стосуються компетенції “районо”, млосним тоном, напрацьованим роками телефонних баталій, повідомила найважливіше: не може дати компетентний коментар – а “Інформатор”, як і будь-яке медіа, зобов’язане звертатись офіційно.
Інформатор сумирно звернувся до Управління освіти Подільського району м. Києва. По-перше, ми законослухняні, і якщо вже нас “зобов’язують” – обов’язково звернемося. А по-друге, бо послідовні, і кожну справу доводимо до кінця. Відтак, далі буде.
Історичні дерева Києва: помер каштан Шевченка, доходять липа Петра Могили та віковий дуб Крістера
Нагадаємо, рівно рік тому, у січні 2024-го, Інформатор написав, що Київ поступово втрачає видатні та історичні дерева. Тоді вже повністю було знищено цінний каштан Шевченка, що ріс на території Видубецького монастиря. Також була пошкоджена липа Петра Могили, що росте у історичній частині міста – на самому початку Андріївського узвозу. Зрештою, буревій зламав одну з великих гілок дубу Крістера у Подільському районі Києва, що також є ботанічним пам’ятником місцевого значення.
Також ми розповідали про те, що почали помирати саджанці дерев на проспекті Івасюка у Оболонському районі столиці, що були оснащені спеціальними торбами для поливу. Від стовбурів почала відставати кора. При цьому схоже на те, що шкідливою виявилася саме ініціатива Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА, який і запропонував експеримент з торбами.
