Швидше за все, ви знаєте когось із вбивчою історією про привидів. Ви навіть можете вірити, що самі стикалися з привидом. Чому ж, попри відсутність наукових доказів існування привидів, деякі люди все ще думають, що бачили або чули їх. Вчені це пояснили, пише LiveScience.
Професор психології психології в Голдсмітському коледжі Лондонського університету Крістофер Френч нещодавно написав книгу про паранормальні явища. Він переконаний, що часто уявлення про привидів є лише неправильним тлучмаченням природних явищ. Якщо ви не знаєте пояснення, це ще не означає, що його немає, каже науковець.
Бурхлива уява, галюцинації, сонний параліч
Пояснення включають галюцинації або сприйняття речей, яких немає, а також помилкові спогади про те, чого не було. Ще одне цікаве явище психіки, властиве людям, це парейдолія – схильність бачити обличчя в неживому об’єкті чи випадковій картині.
Людський мозок схильний пропускати речі та неправильно запам’ятовувати події, і він може робити поспішні висновки, намагаючись зрозуміти неоднозначний досвід. Це особливо вірно, коли людина хоче вірити, що бачила привида чи іншу істоту.
Ще одне неприємне явище, ба, навіть захворювання – сонний параліч, при якому людям здається, що вони прокинулись, але рухатись вони не можуть. Часто в ці моменти людям також здається, що поруч із ними присутнє щось чи хтось жахливий.
“Ваш розум ніби прокидається, а тіло ні. У вас є така цікава суміш нормальної свідомості в стані неспання та свідомості уві сні, і вміст сну проникає в свідомість наяву. Результати цього можуть бути просто жахливими”, – описують цей стан лікарі.
Полтергейсти й духи – напопулярніші
У фільмах привиди часто зображуються як напівпрозорі люди, але подібні спостереження складають лише незначну частину повідомлень про паранормальні явища. Вчені навіть класифікували привидів, з якими люди буцімто скикалися протягом століть, описуючи цей досвід в літературі тощо.
Виявляється, найчастіше описували невидимий полтергейст, який вночі нібито видавав дивні звуки. Тобто люди припускали, що це привид, просто тому, що не могли пояснити ці звуки. Ще до 1800 року люди вірили, що привиди мають важливі незавершені справи й буцімто зазвичай хотять, щоб їхні скарби знайшли й використали з користю. XIX століття ознаменувало розквіт спіритизму та віри в те, що люди можуть спілкуватися з духами.
В цифрову епоху люди рідше вірять, що їх переслідують привиди, але є й ті, хто все ще намагається сам виходити на зв’язок із духами, аби отримати відповіді на запитання про майбутнє. Та як би там не було, але вдень про привидів мало хто згадує. Це чисто нічне “налаштування” психіки людини, кажуть психологи.
