У часи війни українська столиця стала магнітом для найбільш відчайдушної частини туристів – “шукачів адреналіну”. Одним з таких є Адам Сміт, 32-річний чоловік з британського Нортгемптона, що приїхав до Києва у січні 2025-го та задокументував свою подорож на Tik-Tok. У той час, як багато хто з його знайомих не схвалює подорож до охопленої війною України, сам він стверджує: цей досвід став для нього можливістю бодай раз у житті отримати досвід перебування у країні, що переживає війну, і “відчути м’яку версію того жаху, через який пройшли власні дідусі та бабусі під час Другої світової війни”. Інформатор вирішив переповісти історію, яку розповів Сміт, щоб кияни й собі змогли побачити власне місто і самих себе очима людини з іншої культури.
Можливість відчути війну раз у житті
Про подорож Сміта пише британське видання Newsweek. Чоловік фільмував буквально увесь час, що перебував у Києві, тому його подорож є досить цінним матеріалом – для західного, звісно, читача. Киянам же цей матеріал дає інший фокус погляду на себе самих – і власне місто, охоплене війною, але насичене життям. А ще, у його коротких кліпів є більш значуща місія – показати життя в Україні на загал, західному глядачеві, й нагадати про війну: в одного з роликів, відзнятих британцем, майже 500 тисяч переглядів та 30 тисяч лайків.
“Це – можливість раз на життя відчути, на що схоже життя у країні під час війни. Коли чуєш, як звучить сирена і тобі треба спускатися до укриття, я відчув м’якішу версію того, що пережили на собі наші дідусі та бабусі у часи Другої світової”, – сказав виданню сам Адам Сміт.
Аби доїхати до України, він прилетів до Кракова у Польщі, потім потягом дістався до прикордонного Пшемисля, і вже там сів на 9-годинний потяг до Києва. Україну вперше побачив “чорно-білою й вкритою снігом”, але згодом, каже, дні були сонячними й насиченими кольором.
“Потяг зупинився на 30 хвилин, коли ми перетинали кордон, і українські військові піднявся до вагона, щоб зібрати паспорти в усіх нас. Вони спитали, чому я вирішив приїхати до України, і я відповів – “вона здається мені гарним місцем”. Вони злегка зловісно засміялися, передали мені мій паспорт і сказали – “насолоджуйтесь”, – розповів Сміт виданню Newsweek.
“Місто намагається повернутися до нормального життя”
Капсульний готель у середмісті Києва, у якому спинився британець, коштував йому лише 8 фунтів стерлінгів за добу. У свою першу ж ніч його збудила сирена повітряної тривоги, але, на подив туриста, усі інші постояльці у його готелі залишилися спати, або прокинулися, але й не думали йти до укриття. Сам він схопив кілька найнеобхідніших речей та спустився до станції метро неподалік.
“Там скрізь були люди, що просто тихо стояли чи сиділи. Ніхто не здавався переляканим чи бодай схвильованим; було легке відчуття нервового очікування, але на моє враження, люди просто не могли дочекатися, щоб піти до своїх ліжок. Пізніше я дізнався, що ці тривоги стаються біля п’яти разів на день у Києві, їх можуть розпочати через зліт десь у Росії військових літаків-носіїв балістичних ракет”, – пояснив Сміт.
Водночас, він виклав відео вечірнього Києва у Tik-Tok, відзнятого під час однієї з таких тривог: ось він прогулюється Хрещатиком та знімає київські бари (“Білий налив” у середмісті завжди повний відвідувачів), ось – спускається до Метрограда, аби з’їсти котлету по-київськи, а ось вже у переході під Майданом, знаним, як “Труба”, спостерігає за тим, як під українську етнічну музику танцюють бабусі й дідусі. Щоб перебути час тривоги у безпеці, він проїхав станцію й вийшов з метро вже на Золотих Воротах – і там побачив експозицію спаленої російської техніки біля будівлі МЗС та Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Крім цього, Сміт відвідав Бучу й Гостомель у “військовому” турі. Сам він цю поїздку називає найбільш “просвітньою” за всю подорож до Києва – гід показав руйнування у містах-супутниках столиці, що “потрапили під перехресний вогонь” у момент вторгнення РФ, як пояснив сам британський турист. Сам Сміт, до речі, шукав на стінах, посічених шрапнеллю, малюнки Бенксі – чув, що знаменитий андеґраундний художник приїздив до передмість Києва.
Крім цього, його вразили напівстихійний меморіал солдатам, що полегли у боях, будівлі у місті, пошкоджені ракетами, і магазини з широким асортиментом товарів. У відео він дивується тому, що бачить типові сцени з вечірнього життя великого європейського міста – і водночас посіченого війною мегаполісу.
“Таке відчуття, ніби це місто намагається повернутися до нормального життя. Ви все ще можете вийти на вулицю та добре провести час, але завжди є нагадування про війну, куди б ви не пішли”, – каже британець.
“Ті, хто пишуть, що це не війна, ніколи не були на війні”
Цікавою є й реакція підписників на відео, що їх викладав Адам Сміт. Частина з них не схвалила його поїздки до країни, що переживає найкривавішу війну у Європі з часів Другої світової. Інші – дякують за те, що показав “людську сторону” життя воєнної України.
“Нормальність, як концепція, має розумітися у контрасті з чимось іншим. Сьогодні є “нормальним” прогулюватися вулицями українських міст, навіть, коли завивають сирени повітряної тривоги. Люди водночас і виснажені війною, і звикли до неї. Денне життя продовжується навіть під бомбардуваннями – люди їдять у закладах, відвідують кінотеатри, одружуються й розлучаються, навчаються в університетах. Життя продовжується, хоч і у тіні війни”, – каже Newsweek Шон Стюарт, історик, який прожив у Східній Європі 14 років.
А от для західних туристів, каже Стюарт, відвідування України лише заради ризику й гострих відчуттів – зневажливий туризм. Тому поїздки з багатших країн, де відвідувач хоче “відчути” небезпеку, аби потім хвалитися цим вдома, – тамтешнє суспільство загалом і не схвалює. Адже турист, на відміну від більшості українців, може виїхати у будь-який момент, його дім та родина не піддаються ризику, так само, як бізнес та усі заощадження. І єдиним світлим моментом історик називає підтримання глобальної цікавості до української проблеми.
“Дякую, що поділилися. Я думаю, для нас важливо бачити інші джерела, окрім новин, про те, як там зараз”, – написав один з користувачів під відео Адама Сміта. – “Люди, що коментують: “це не схоже на війну”, – вони НІКОЛИ не були на війні”, – ділиться інший.
Туризм воєнний і медичний: з яких країн їдуть до Києва
Нагадаємо, Інформатор вже писав про те, що серед іноземців, передовсім, американських громадян, а також британців, німців та японців різко набув популярності туризм до місць воєнних злочинів під Києвом. Тури в Бучу, Ірпінь та Гостомель пропонують клієнтам десятки столичних туристичних агенцій. Цікаво, що офіційні цифри підтверджують цю тенденцію: тургалузь Києва сплатила найбільше податків до бюджету серед усіх українських міст.
Також ми розповідали, що до Києва продовжують їхати пацієнти з країн Європи, щоб пройти медичні процедури у приватних клініках. Це стосується, передовсім, допоміжних репродуктивних технологій – штучного запліднення та сурогатного материнства, а також певних медичних процедур, зокрема, зі збільшення статевого органу в чоловіків. З початком повномасштабної війни потік пацієнтів впав, але не до нульових значень. Є й гучні перемоги – так, днями 63-річна італійська пані стала мамою після поїздки до Києва на штучне запліднення.
