Жінка має намір оформити отримання достроково пенсії за віком, однак зробити цього не може, оскільки в правовстановлюючому документі, який підтверджує її страховий стаж, а саме: в трудовій книжці зазначено її по батькові, яке не збігається з по батькові, зазначеному в її паспорті громадянина України, а також належним чином не завірено зміну її прізвища. Вона просить встановити факт належності їй трудової книжки, заповненої 10 січня 1994 року. Про це йдеться у рішенні Ружинського районного суду Житомирської області, опублікованому 9 травня 2025 року.
Жінка відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» має право на призначення дострокової пенсії за віком, оскільки досягла 50-річного віку та народила і виховала до шестирічного віку шестеро дітей. З указаною метою звернулась за місцем проживання до ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області з відповідною заявою та надала, наявну у неї трудову книжку, яка підтверджує її стаж роботи. Однак у трудовій книжці, зміну її прізвища не було завірено належним чином, та також вказано її по батькові, яке не збігається з тим, що зазначено в її паспорті.
Зазначене стало причиною того, що ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 14.03.2024 року повідомило жінку про відмову у призначенні пенсії. З вказаного листа убачається, що ГУ ПФУ у Харківській області прийнято рішення про не зарахування її до страхового стажу періодів роботи, які зазначені в трудовій книжці з підстав не збігу її по батькові, яке вказано у трудовій книжці та в її паспорті, а також відсутності належним чином завірення зміни її прізвища. Аналогічна причина відмови їй у призначенні пенсії зазначена також і у листі ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25.03.2025 року, який наданий був їй після подання нею додаткових документів до Пенсійного фонду.
На цей час заявниця має намір оформити отримання достроково пенсії за віком, однак зробити цього не може, оскільки в правовстановлюючому документі, який підтверджує її страховий стаж, а саме: в трудовій книжці зазначено її по батькові, яке не збігається з по батькові, зазначеному в її паспорті громадянина України, а також належним чином не завірено зміну її прізвища. Внести виправлення до трудової книжки колгоспника неможливо, оскільки вона була видана СТОВ «Відродження Поділля», а вказане підприємство на цей час не існує. З урахуванням вищевикладеного, просить встановити факт належності їй трудової книжки, заповненої 10 січня 1994 року.
Що вирішив суд?
Позов жінки задовольнили. Суд вирішив встановити факт належності їй трудової книжки, заповненої 10 січня 1994 року на її ім’я.
“Згідно з висновком експерта №170125 від 31.01.2025 року імена по батькові позивачки лінгвістично ідентичні, оскільки становлять орфографічні варіанти того самого імені по батькові, утвореного від імені Іполит. Згідно з чинним українським правописом, нормативна форма цього імені по батькові жіночого роду Іполитівна. Відповідно до довідки №3 від 03.01.2025 року виданої КУ «Ружинський Трудовий архів» Бердичівського району Житомирської області вбачається, збіг запису в трудовій книжці, який вчинено 10.01.1994 року за № 1 про прийняття заявницю на роботу в ПКСП «Березянка» с. Березянка Ружинського району Житомирської області із відомостями в книгах нарахувань заробітної плати по вказаному господарству за період з 1994 року по 1998 року. Відповідно до довідки №4 від 03.01.2025 року виданої КУ «Ружинський Трудовий архів» Бердичівського району Житомирської області убачається, збіг запису в трудовій книжці, який вчинено 25.03.2000 року за № 3 про прийняття заявницю на роботу в ПП «Березянка» Ружинського району Житомирської області із відомостями в книгах нарахувань заробітної плати по вказаному господарству за період з 2000 року по 2002 року. Досліджені судом докази вказують про наявність розбіжностей у написанні по батькові заявниці, які ставлять під сумнів, належність їй правовстановлюючого документа, та позбавляє її можливості підтвердити трудовий стаж та зумовлює необхідність встановлення факту, що має юридичне значення в судовому порядку. За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм процесуального права, а також враховуючи, що розбіжності у правовстановлюючому документі унеможливлює використання заявницею цього документу для реалізації свого права, надані заявницею докази на підтвердження факту належності цього документу у контексті положень статей 77-80 ЦПК України є належними, допустимими, достовірними та достатніми, то суд дійшов висновку, що заява є підставною та її належить задовольнити”, – наголосив суд.
