Антоніна Самойлова – перша українська альпіністка, яка тричі піднялась на Еверест та перша украінка, яка зійшла на вершини Манаслу, Лходзе та Канченджанги. Канченджанга (8586 м) – третя за висотою вершина світу (після Евересту і K2) та у п’ятірці найбільш небезпечних: за останні роки кількість трагедій тут виросла до 22 %.
Нашій Тоні хижа гора теж підготувала випробування: за день до штурму раптово і кардинально змінилась погода. Попри прогноз почалася негода, через що експедицію планували скасувати. За 200 метрів до вершини у альпіністки закінчився кисень, а обидва запасні балони виявились порожніми та непридатними.
“Двадцять хвилин без кисню на висоті 8400 негайно вдарили по організму, – розповідає Тоня. – Оскільки кисень не поступає в кров, то кров не циркулює по тілу повноцінно і починається миттєве переохолодження кінцівок. Вже за мить ти не відчуваєш ніг і єдиний спосіб врятувати їх від відмороження – буквально бити ногами по камінню, аби якось розігріти”.
Врешті шерпа віддав українці свій балон, якого мало вистачити лише до вершини, а сам почав спуск вниз, залишивши Антоніну завершувати підйом самостійно.
“Наші власні межі нам все ще невідомі”
“Уявіть, що десять годин ти проводиш підвішеним на мотузці, оскільки з четвертого висотного табору (7500 м) до вершини крутизна схилу 70 градусів зі скелястими вертикальними ділянками, та льодом, іноді ширина стежини, по якій ти рухаєшся – не ширше однієї стопи, – згадує Тоня. – Температура -35 °C, жумар замерзає та не слухається, керувати своїм підйомом – надважко. Ти виснажений до межі і тут виявляється, що твої залишки кисню закінчаться у будь-який момент. Час іде на хвилини. Виключно на морально-вольових ти сягаєш вершини і якимось дивом “доносиш” себе до четвертого висотного табору. І хоча він знаходиться у “зоні смерті” (на медичному терміні висота більше 7200, де концентрація кисню в повітрі падає настільки, що тіло в буквальному сенсі слова починає повільно вмирати) і залишатись на ночівлю тут категорично не бажано, але ні на що інше ти вже не здатен. Ось тут я дійсно зрозуміла, що наші власні межі нам все ще невідомі!”
На своє історичне сходження Тоня одягнула шеврон захисника України 28-річного Олександр Гряника (позивний Грян), який у березні 2022-го добровільно зголосився летіти на допомогу побратимам в оточений Маріуполь у рамках секретної спецоперації ГУР, був поранений, але відмовився від евакуаціі і загинув 8 травня.
Олександр мріяв підкорити Еверест, тому минулої весни Тоня підняла на найвищу точку землі фото Гряна, підписавши “Ми з Сашею Гряником на вершині Евересту”. Готуючись до цьогорічної експедиціі Тоня взяла у батьків Саші його шеврон, аби продовжувати підкорювати гори “разом”.
- Весною 2024 року вона вперше в історії України виконала траверс Еверест-Лхоцзе, подолавши 2 вершини за 1 добу.
- Також на рахунку Антоніни “дика гора” К2 та Макалу, на яку Тоня піднялась напередодні – 10 травня 2025 року.
- Канченджанґа стала п’ятою вершиною в кар’єрі спортсменки і цим сходженням Тоня першою в Україні фіналізувала програму “5 найвищих вершин світу”.
