Отримання дозволу на забудову “проблемних” земельних ділянок у Києві, що перебувають поблизу урочища Китаїв, а також ще трьох – в урочищах Самбурки та Болгарське, стало можливим після обману з документами. Таким чином, дозволи, видані Київрадою в середині та наприкінці “нульових” років, стали схемою, яку діюча влада продовжує використовувати для своїх потреб. Більше того, у КМДА приховані матеріали про сумнівні містобудівні обґрунтування часів Черновецького.
Зміна цільового призначення: із саду — у ЖК
Схеми, за якими кілька земельних ділянок перейшли в руки київських забудовників, були оприлюднені на сайті громадської ініціативи “Голка” аналітиком Георгієм Могильним. Він зазначив, що 60 га колишніх експериментальних садів та ягідників Інституту садівництва НААН України поблизу урочища Китаїв можуть бути перетворені на мікрорайон висоток від KAN Development Ігоря Ніконова. Це рішення стало можливим завдяки рішенню Київради, яке посилалося на обґрунтування, що насправді ніколи не існувало.
Дослідник нагадав, що ще у 2004 році Київрада віддала землі Інституту садівництва в оренду СВАТ “Київська овочева фабрика” для сільського господарства. Договір був укладений у 2006 році після судового рішення, а вже у 2007 році Київрада дала дозвіл на будівництво на цій землі житлових і громадських об’єктів. При цьому у рішеннях не було жодних пояснень, як саме змінювалося функціональне призначення територій відповідно до Генплану Києва.
“Генплан як містобудівна документація визначає розвиток населеного пункту. Він не змінюється автоматично після рішень Київради. Як метро не з’являється лише після голосування “за його будівництво”, так і зміни до Генплану потребують окремої процедури та документів”, – підкреслив Могильний.
Таким документом було містобудівне обґрунтування. Його повинні були реєструвати та зберігати у нинішньому Департаменті містобудування та архітектури КМДА (тобто, у “офісі” головного архітектора Києва). І, згідно із законом, їх мали б оприлюднити на сайті цього ж департаменту, але цього не відбулося: більше того, понад тисячу “містобудів” часів Черновецького були приховані від громадськості.
“Навіть на офіційний запит департамент не надав жодного з п’яти обґрунтувань, затверджених Київрадою (щодо ділянок біля Китаєва – Ред.). Як виявилося, після ухвалення ці документи взагалі не потрапили до профільного органу. Більш того, вони не були погоджені навіть перед ухваленням, як того вимагає законодавство. Архітектурно-містобудівна рада, що зобов’язана їх розглядати, цього не зробила. Натомість секція містобудування розглядала лише одне спільне обґрунтування для всіх п’яти ділянок”, – зазначив фахівець.
Могильний робить висновок: Київрада затвердила документи, яких фізично не існувало, отже жодних змін до Генплану юридично не відбулося. Тобто, всі території зберегли своє сільськогосподарське призначення, і забудовувати їх не можна.
Дослідження Пилипишина і Вавриша
З стенограми засідання міськради, яку також “підняв” експерт з містобудування, видно, що питання, внесені тодішнім головою “земельної” комісії Олексієм Євлахом “з голосу”, депутати не досліджували детально. А тодішній секретар Київради Олесь Довгий чомусь вважав, що голосують за якусь “овочеву базу” (виправляти його Євлах не став). Відтак, є ймовірність, що проєкти рішень були виготовлені вже після голосування і підшиті зворотним числом.
“У таких умовах затвердження змін до Генплану Києва — навіть за наявності єдиного обґрунтування — було юридично неможливим. Жодні профільні погодження, ні повноцінне містобудівне обґрунтування не були надані. Рішення Київради ґрунтувалися на формально недійсних підставах”, – доходить висновку Георгій Могильний.
Додатково, фахівець зазначає, що МУО (містобудівні умови та обмеження) на ділянки видавалися на основі фіктивних документів. Це сталося у травні 2014 року, коли “овочева фабрика” та її суборендар звернулися до КМДА по відповідні дозволи на ділянку в Китаєві. В документі зазначалося, що функціональне призначення території – с/г земля, а отже, потрібно вносити зміни й до містобудівної документації.
Тим не менш, тодішній головний архітектор столиці, Сергій Целовальник, видав МУО, апелюючи до неіснуючих документів: містобудівне обґрунтування, яке так і не було затверджене Київрадою, та обґрунтування щодо Китаєва – що не існувало взагалі. Це Могильний називає “класичним службовим підробленням”. Наступного дня після видачі МУО, замовник уклав договір на розробку “ДПТ” – детального плану території, що легалізував би це порушення.
Орендарем була компанія “Альціон”, яка мала зв’язки з тодішнім нардепом, ексголовою Шевченківської РДА Віктором Пилипишиним. Він напевно розумів, що забудову можна (та й потрібно) легалізувати через ДПТ. У 2017 році проєкт перейшов до компанії Saga Development Андрія Вавриша, і тоді почався опір громади, що запобіг цьому плану. А у 2021-му право на забудову було передано Ігорю Ніконову – колишньому першому заступнику Віталія Кличка (у 2014-2015 роках).
Віртуальна реальність забудовників та КМДА
У жовтні 2022 року, пише Могильний, сталася фінальна фальсифікація. Тоді “архітектурний” департамент КМДА видав МУО вже на дві ділянки в урочищі Самбурки з позначкою “житлова та громадська забудова”, апелюючи до рішень Київради від 2007 року. Але в цих рішеннях не було жодного слова про зміну функціонального призначення, а “містобудів” у департаменті не було.
Інформацію в МУО, за словами фахівця, внесли до Містобудівного кадастру Києва, який було створено вже за каденції Віталія Кличка. Більше того, у систему внесли дані “автоматично” – і вони не могли бути підтверджені реальними документами. Таким чином, фальсифікована інформація про функціональне призначення територій “відцифрували” та надали їй нове життя. Тепер чиновники працюють з даними цього кадастру, не перевіряючи, звідки взялася інформація про призначення земель.
“У результаті чиновники, забудовники та контролюючі органи існують у віртуальному світі, де документів фактично немає, але всі діють так, ніби вони існують. І ніхто за це не несе відповідальності”, – резюмував Георгій Могильний.
У Київщині протестують проти сміттєпереробного заводу, а на Оболоні – проти висоток ЖК
Нагадаємо, нещодавно Інформатор повідомляв про те, що громада села Коржі на Київщині протестує проти планів щодо будівництва сміттєпереробного заводу. Місцеві мешканці заявляють, що влада відмовляється від діалогу з ними, бояться екологічних наслідків і вимагають відкритого обговорення проєкту. Також вони стверджують, що поряд з їхнім населеним пунктом вже є чотири промислові підприємства – забруднення навколишнього середовища їм і без сміттєпереробного заводу вистачає.
Окрім того, ми розповідали, що місцеві мешканці на Мінському масиві протестують проти зведення кількох багатоповерхівок ЖК на вул. Калнишевського. Раніше, згідно з паспортом об’єкта, там повинен був з’явитися лише ресторан швидкого харчування McDonald’s – вже відомо, що він стане частиною ЖК Polar Park. Тепер містяни переживають, що втратили ТЦ “Полярний”, який був розташований на місці будівництва, та виступають за відновлення ТРЦ – унікальна для Києва ситуація, адже зазвичай кияни протестують проти забудови торговельно-розважальних закладів.
