В українському законодавстві термін «фриланс» не має чіткого визначення. Проте регулювання діяльності осіб, які працюють дистанційно й отримують оплату за надані послуги чи виконані роботи, відбувається через різні правові норми. Про це розповіла Інформатору Анна Даніель, адвокатка, кандидатка юридичних наук і керуюча адвокатським бюро «Анни Даніель».
Адвокатка окреслила основні законодавчі положення, які фактично охоплюють фриланс. Зокрема, Цивільний кодекс України. Статті 901–907 регулюють договір про надання послуг, де замовник сплачує, а виконавець (фрилансер) виконує роботу чи надає послугу. Статті 837–864 стосуються договору підряду, при якому оплата відбувається за результат (створення продукту, виконання завдання). Таким чином, більшість відносин між «замовником та фрилансером» оформлюються через цивільно-правові договори.
Податковий кодекс України. 1) Розділ IV — оподаткування доходів фізичних осіб. Якщо фрилансер отримує оплату без реєстрації ФОП, це розглядається як дохід фізичної особи, з якого сплачуються відповідні податки (18 % ПДФО + військовий збір). 2) Розділ XIV («Єдиний податок») регулює діяльність фізичних осіб-підприємців (найпоширеніша форма для фрилансерів). Статті 291–300 ПКУ визначають умови перебування на спрощеній системі (групи, ліміти доходів, ставки). III група ФОП є оптимальним варіантом для фрилансерів: 5 % єдиного податку плюс 22 % ЄСВ від мінімальної зарплати та військовий збір. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» висвітлює порядок нарахування та сплати ЄСВ. ФОП (в тому числі фрилансери) повинні щомісяця сплачувати ЄСВ (у 2025 році — 1 760 гривень на місяць), навіть при відсутності доходу.
Трудове законодавство (ст. 21 Кодексу законів про працю України) зазначає, що трудовий договір є угодою між працівником та роботодавцем (фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати зазначену в угоді роботу, а роботодавець — сплачувати заробітну плату та забезпечувати необхідні умови праці відповідно до законодавства про працю, колективного договору та угоди сторін. Трудовий договір може містити умови для виконання робіт, що вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також для робіт, які не вимагають кваліфікації.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці через укладення трудового договору з одним або кількома підприємствами, установами, організаціями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, у якому визначаються термін дії, права, обов’язки та відповідальність сторін (включаючи матеріальну), умови матеріального забезпечення та організації праці, а також умови розірвання договору, включаючи дострокове.
“Фриланс не є трудовими відносинами, а тому на них не розповсюджується дія трудового договору чи права на оплачувану відпустку. Проте Державна служба України з питань праці може перекваліфікувати ці відносини на трудові, якщо є ознаки підпорядкованості, графіка роботи, регулярних виплат. Це створює ризики як для замовника, так і для фрилансера”, – підкреслила Даніель.
Фриланс-бум в Україні
Ринок фрилансу в Україні показує безпрецедентне зростання. У першій половині 2025 року кількість українців, які обрали фриланс-формат, зросла на 83,6% у порівнянні з аналогічним періодом 2024 року. Основними факторами змін є наслідки війни, трансформація ринку праці та розвиток цифрових технологій. Про це свідчать дані платформи Freelancehunt, які наводить видання “Мінфін”. 54,5% фрилансерів повідомили, що почали працювати в цьому форматі саме через війну. Втрата традиційного місця праці, загальна невизначеність і бажання мати гнучкий графік та фінансову стабільність спонукали багатьох перейти на фриланс.
Згідно з дослідженням «Портрет фрилансера 2024» від компанії Freelancehunt, близько 45% українських фрилансерів складають молоді люди у віці 18–29 років. Це покоління активно освоює цифрові інструменти та інтегрує їх у свої робочі процеси. Зокрема, 69% українських фрилансерів уже використовують інструменти з штучним інтелектом (AI): 21,9% — регулярно, 47,8% — час від часу. Лише 12,6% наразі не планують використовувати AI у своїй роботі.
