Жінка, після втрати чоловіка, подала заяву до Пенсійного Фонду для оформлення пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Її прохання було відхилено через те, що на момент смерті чоловіка їх адреси реєстрації були різними. Це вказано у рішенні Дніпровського районного суду Києва, опублікованому 3 липня 2025 року.
З листопада 2021 року жінка проживала зі своїм чоловіком без офіційної реєстрації шлюбу до листопада 2023 року. Хоча чоловік мав іншу адресну реєстрацію, вони фактично мешкали разом з листопада 2021 року до його смерті. Зміна адреси реєстрації не потребувалася, оскільки це не заважало їхньому спільному життю. 29 листопада 2023 року у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Києві зареєстрували шлюб між ними. Під час спільного проживання в обох було спільне домогосподарство. Чоловік був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році і потребував особливого догляду, простого харчування, регулярного прийняття ліків та комфортних умов, які жінка забезпечувала повністю. Також він служив в органах внутрішніх справ і вийшов на пенсію у званні підполковника. Станом на момент його смерті, розмір пенсії становив 19 522 гривень. Натомість пенсійні виплати жінки складали лише 5 911 гривень, а інших доходів вона не мала. З серпня 2021 року жінка не отримувала жодних інших доходів. Відсутність інших доходів підтверджується довідкою форми ОК-7 від 15.04.2024 року, що додається до заяви. Вийшовши на пенсію в червні 2022 року і через подальшу неможливість працювати, жінка фактично була на утриманні свого чоловіка, оскільки її пенсія значно поступалася його пенсії.
Після смерті чоловіка в січні 2024 року жінка знову звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України у Києві з відповідною заявою про призначення пенсії у зв’язку із втратою годувальника, але отримала відмову. У рішенні від 30.01.2024 року повідомлялося, що через різні адреси реєстрації заявника і чоловіка на момент його смерті, пенсія у зв’язку із втратою годувальника не може бути призначена. Водночас у рішенні було вказано, що факт перебування жінки на утриманні чоловіка може бути встановлений судовим рішенням. Таким чином, виникла необхідність підтвердити, що заявниця дійсно була на утриманні чоловіка на момент його смерті для оформлення пенсії в разі втрати годувальника.
Яким стало рішення суду?
Суд відмовив жінці у задоволенні її позову. Вона не надала достатніх доказів, що пенсійні виплати покійного чоловіка були постійним джерелом її існування та що вона повністю перебувала на його утриманні.
“В ході судового розгляду позивачем не надано до суду достатніх та допустимих доказів того, що пенсійне забезпечення покійного чоловіка було основним джерелом доходів для заявниці, і що остання була повністю на утриманні чоловіка. Також, з матеріалів справи видно, що заявниця не отримувала доходів у період з 2012 року по 2022 рік, що підтверджується інформацією з реєстру застрахованих осіб. Отримання заявником інших доходів не є підставою для відмови в установленні факту перебування на утриманні, якщо суд встановить, що основним джерелом доходу для заявника була допомога з боку особи, що надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні важливо враховувати, що право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім’ї, які були на його утриманні”, – наголосив суд.
