В української журналістки Вікторії Рощиної була трагічна доля — перед її загибеллю її перевели з Таганрога до ізолятора в Кізелі, що в Пермському краї російської федерації. Вона померла 19 вересня 2024 року, про що повідомляє Офіс генерального прокурора.
Ця дата підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Ленінським відділом управління запису актів цивільного стану адміністрації міста Пермі — документ отримали журналісти з закритих баз РФ. Цю інформацію опубліковано в розслідуванні.
Начальник другого управління Департаменту протидії злочинам в умовах збройного конфлікту Офісу генпрокурора Тарас Семків зазначив, що Вікторія провела менше ніж два тижні в ізоляторі в Кізелі, і саме там сталася її загибель. Наразі ведеться слідство для встановлення обставин її смерті.
Раніше повідомлялося, що Рощину утримували на тимчасово окупованих територіях, а потім доставили до СІЗО в Таганрозі, але місце її загибелі залишалося невідомим.
Військовий Данил, який звільнився з полону, розповів, що Вікторію етапували з Таганрога до Кізела за вісім днів до її смерті. Він поділився, що їхали в одному поїзді.
“Вона була дуже виснажена — лише кістки залишилися”, – згадує оборонець.
Данил також підкреслив, що етапування тривало з 9 до 11 вересня, і новоприбулих у СІЗО піддавали катуванням. Він згадав, що у Кізельському СІЗО до смерті побили міського голову Дніпрорудного Запорізької області Євгена Матвєєва.
Ще один звільнений військовослужбовець Данило Мурашкін додав, що в ізоляторі заборонили пересуватися та сидіти в камері, а полонені не могли спілкуватися між собою і були змушені слухати російські пісні та лекції з викривленою історією.
Що відомо про Вікторію Рощину
Попри вмовляння не їхати у небезпечне відрядження до Запорізької області, Рощина прагнула донести правду про життя людей під окупацією. Це була її четверта поїздка на окуповані території — вперше вона потрапила в полон у березні 2022 року в Бердянську. Вікторія вважала своїм обов’язком висвітлювати правду про війну.
У 2022 році вона описувала, як проходили “референдуми” у Маріуполі та Мелітополі. Впродовж 14 днів вона чекала на можливість повернення додому через Василівку.
У 2023 році Рощина знову вирушила до Росії — пройшла контроль на кордоні з Латвією і дісталася Запорізької області, де відвідала Мелітополь та Енергодар.
В коментарі, який вона дала медіа, її батько згадував, як намагався вмовити її не їхати. Вона відповіла, що “повинна” це зробити. 28 липня 2023 року зв’язок із нею було втрачено.
Встановлено, що на той момент Вікторія перебувала в Енергодарі, де винайняла квартиру. Перед її затриманням над нею пролетів дрон, згодом підійшла машина, і її затримали поряд із відділом поліції.
Свідки стверджують, що Вікторії неодноразово завдавали електричних ударів та били гумовою палицею до безумства.
“Вона не могла сказати, скільки разів, але завжди була вся синя”, – зазначав один зі свідків.
Згодом Вікторію перевели до Мелітополя, де знову опинилася біля катівні, в якій утримували українців.
На початку 2024 року Вікторія була переведена до СІЗО №2 Таганрога, і лише в квітні 2024 року Росія підтвердила, що утримує її як військовополонену.
Представників Червоного Хреста та правозахисників до неї не допускали. Це СІЗО вважали одним з найгірших для українських в’язнів, і представникам ООН було відмовлено у відвідуванні.
У Таганрозі Вікторія перебувала в жахливих умовах і навіть оголосила голодування.
В 2024 році розпочалися обміни полоненими, але Росія відмовила у її обміні, хоча спочатку обіцяли це зробити.
10 жовтня 2023 року батько Вікторії, Володимир Рощин, який проживає в Кривому Розі, отримав листа, в якому повідомлялося про смерть його доньки.
Цікаво, що офіс російського омбудсмена Москалькової лише через півроку, у лютому 2025 року, надіслав листа батькові, мовляв, намагаються встановити місцеперебування доньки. Але 14 лютого Росія передала Україні тіла загиблих українських військових, серед яких під номером 757 знайшлася Вікторія Рощина. Патологоанатоми підтвердили це шляхом ДНК-експертизи.
