В українському медіапейзаже з’явилося відеоінтерв’ю з Сергієм Тігіпком. Хоча переглядів у нього небагато, в мережі активно обговорюють ключову його думку: “Я – капіталіст, прагматик, за здоровий глузд”. Це може свідчити про початок його підготовки до наступної передвиборчої кампанії.
Цікаво, що в інтерв’ю не йшлося лише про економічні питання. Тігіпко також порушив тему здорового способу життя, навіть зазначивши, що придбав у Британії ванну-холодильник.
“Обов’язково – спорт. Бажано, два рази на день. Зранку прокидатися і займатися бодібілдингом хоч би 10–15 хвилин. А хто любить холодну воду, це великий плюс. У мене є спеціальна ванна – ванна-холодильник з Британії. О 16.00 я припиняю їсти, а сніданок – о 8.30. Це працює. Я схуд на сім кілограмів за чотири місяці – абсолютно спокійно”, – поділився він.
Ця заява свідчить, що 65-річний Тігіпко активно піклується про свою фізичну форму. В поєднанні з інтерв’ю та активними репостами у ЗМІ, це тільки підсилює думку, що він, ймовірно, готується до повернення у політику.
Повернення, адже Тігіпко вже брав участь у виборах. Це відбувалося подібно до теперішньої ситуації: спочатку інтерв’ю в глянцевому виданні з акцентом на спорт та здоровий спосіб життя, а потім – політична кампанія з наголосом на прагматизмі. Результат – третє місце на президентських виборах 2010 року після Тимошенко та Януковича (13% голосів).
Тігіпко мав невдалу спробу потрапити у другий тур, однак не підтримав Тимошенко, що призвело до перетікання його електорату до Януковича. Той запропонував Тігіпку посаду віце-прем’єра в уряді Азарова в березні 2010 року. При цьому він також злив свою партію “Сильна Україна” до Партії регіонів. Це рішення виглядало дивно, оскільки партія Тігіпка за час успішної передвиборчої кампанії швидко зростала.
Успіх Тігіпка на виборах 2010 року можна пояснити діями політтехнолога з Москви Ніколая Гастелло, який запропонував літучий план кампанії.
Своє бачення України Гастелло виклав у 2014 році під час Євромайдану.
“Україна створювалася різними шляхами, щось змінювалося царем, щось – радянською владою. Потрібно усвідомити, що Україна – це не Росія, але десь дуже близька до неї. Чим далі на південь та схід, тим більше там людей, схожих на жителів Ростова чи Кубані”, – зазначав він.
До війни у Тігіпка була можливість спілкуватися з російськими політиками, які висловлювалися про нього так:
“Тігіпко з’явився на українських виборах, щоб відняти голоси у Юлії Тимошенко. Його програма була схожа на її: він виступав проти російської мови, за інтеграцію в ЄС тощо. Його нейтральність у другому турі (коли він не підтримав жодного кандидата) фактично працювала проти Тимошенко. У Кремлі сподівалися на його перемогу на виборах 2010 року, адже якщо б він вийшов у другий тур, його шанси зростали б через невпевненість виборців у Тимошенко та Януковичу. Кремль вважав перемогу Тігіпка найкращим сценарієм”.
Цей парадокс полягав у тому, що українська політична еліта знала про симпатію Кремля до Тігіпка, але це не зробило його вигнанцем. Тігіпко працював з різними політичними силами. Наприклад, він не вагався тиснути руку Петру Порошенку під час його президентства.
Шеф-редакторка видання “Лівий берег” Соня Кошкіна поділилася цікавими спостереженнями про дії Тігіпка під час Євромайдану. Йдеться про 20 лютого 2014 року, коли Беркут розстрілював людей на Майдані.
“В найчорніший день Майдану за постанову про припинення вогню голосували всі. Включно з такими персонажами, як Деркач і Шуфрич. Голоси збирали з 15:00 і практично до півночі. У Тігіпка було 12 голосів. За ним відправляли, до нього їздили. Точно мінімум один раз їздив Порошенко. І в той момент, коли в центрі Києва Беркут розстрілював людей, він сидів у своєму офісі на Старовокзальній та не їхав до Ради”, – розповіла вона.
Кошкіна припускає, що причина в тому, що Тігіпко сподівався очолити уряд. Проте, можливо, в нього були й інші мотиви.
