Лера Мандзюк пішла з Свідків Єгови: відверта розповідь про невдачу на етапі випробувань.

Відома стендаперка Лєра Мандзюк розповіла про складні моменти свого дитинства. Виявляється, що в юності вона прагнула стати свідком Єгови, оскільки у неї було обмаль книг, а вона захоплювалася читанням. Крім того, зазначила, що вона є восьмою дитиною в сім’ї, тож проблеми були доволі серйозні. Наприклад, молоком її вигодовувала старша сестра. Про це Лєра згадує у новому шоу Андрія Бєднякова “Де брехня”.

Відмова від навчання через спокуси

Історія Лєри може здатися вигадкою, але це реальність, яка показує, що майбутня стендаперка жила в умовах бідності. Брак книг вдома спонукав її звернутися до свідків Єгови, адже в них була значна література.

Добре, що не всі мрії збуваються. Я не лише мріяла, а й надзвичайно прагнула проповідувати боже слово. Розповідати людям заповіді, стукати в двері та запитувати, чи читають вони Біблію. У той час це ще було можливим.

Особливо мені подобалося, що свідки Єгови активно читають. Вони мали журнали, книги для дітей і дорослих із ілюстраціями, на яких був маленький Ісусик, овечка та інші образи. У моєму дитинстві книг практично не було. А ось у кожного свідка була справжня бібліотека. Тому протягом чотирьох років я відвідувала їх”, – ділиться спогадами Лєра.

Я хотіла стукати всім у двері і нести слово боже.

Родина не намагалася витягнути Лєру з цієї релігійної групи, декотрі з них навіть приєдналися до неї. Вибратися з цього їй вдалося лише завдяки бажанню навчатися. У “Свідків Єгови” не сприймали навчання позитивно, вважаючи це джерелом спокус, але насильно не тримали.

Я зупинилася на етапі, коли захотіла продовжити навчання. Старші казали, що це може призвести до багатьох спокус. Там будуть хлопці, гуртожиток, алкоголь, вечірки — все те, що мені подобається. Це може віддалити твоє серце від Ісуса. Я обрала навчання, але близькі стосунки з Ісусом стали майже неможливими. Мені потрібно було бути присутньою на зібраннях, але я пропускала їх, оскільки мусила час від часу відвідувати церкву.

Моя мама не мала з цим знання певний час. Мені тоді було близько дев’яти років. Хоча на той момент я ще не планувала стати свідком, починала гортати ті журнали. Я проходила підлітковий період, коли не знала, хто я і для чого я в житті.

В школі я про це нікому не говорила. Але мій племінник, син моєї сестри, був свідком Єгови. Ми навчалися разом і сиділи за однією партою, і він став мені другом та племінником одночасно. У нас були спільні інтереси, окрім релігії”, – згадує стендаперка.

Проблеми в родині

Через свідків Ієгови ми ледве не втратили найпопулярнішу українську стендаперку
Через свідків Єгови ми ледве не втратили найпопулярнішу українську стендаперку.

Останнє, що підштовхнуло Лєру до відмови від свідків, стало навчання в університеті. Саме там вона навчилася критично мислити. Лєра дізналася про існування інших релігій, що змінило її бачення світу.

“Я перестала мріяти про це лише в університеті. У мене була дисципліна з релігієзнавства. Одним з канонів свідків Єгови є те, що ти не повинен сумніватися у своїй вірі і в серці не повинен допускати думки про іншого бога. Цікавість до інших релігій не повинна виникати. Проте я вивчала, як це відбувається у різних общинах.

Наприклад, я дізналася, хто такий Будда і що буддизм – це цікава система. У мене почали формуватися критичні думки, і я зрозуміла багато нового. Також у нас була психологія, завдяки якій я почала усвідомлювати свої враження від зібрань, на яких я раніше була”, – додає вона.

Через те, що матір Лєри доводилося багато працювати, вона не могла часто бачити доньку. Навіть вигодовувати її стало потрібно старшій сестрі. Ця ситуація була вдалим збігом, адже майже одночасно з Лєрою народився її племінник.

Я восьма і наймолодша в сім’ї. У мене три сестри, і одна з них була змушена вигодовувати мене. У моєї мами були складнощі з татом, тому їй доводилося багато працювати. Я навіть народилася, коли мама була на заробітках. Тому часто її не було вдома. Моя старша сестра мала сина одного віку зо мною.

Іноді сестра жартуючи закидає: “Я тебе вигодувала, а ти не вдячна”. Я б на її місці переживала таку ж саму ситуацію. Якби я когось вигодувала, то завжди б стежила, щоб ця особа не забула про мої заслуги”, – з посмішкою говорить Лєра.