28 жовтня Зеленський оголосив про початок опалювального сезону в Україні. Ця заява виглядала незвично, адже зазвичай саме місцева влада приймає рішення про старт опалення. Наприклад, в Ужгороді опалення було запущено ще 2 жовтня. Через коментарі високопосадовців стає очевидно, що вони самі не зовсім впевнені в тому, що відбувається в країні. Це зовсім не дивно, адже всі готувалися до миру, а реальність виявилася зовсім іншою.
Аномальні заяви на фоні атак РФ на енергетику
26 жовтня Сирський висловив думку про необхідність чесності у звітах. Це сталося на фоні новин про часткове захоплення Покровська російськими військами. Такі новини стали шоком не лише для звичайних українців.
Того ж дня Зеленський спростував інформацію про оточення Покровська, стверджуючи, що бої ведуться лише в центрі міста. Ця заява суперечила даним експертів і військових про реальний стан ситуації в тому регіоні.
Раніше Зеленський висловлював своє обурення під час засідання зі своїми радниками, намагаючись визначити, хто несе відповідальність за охорону енергетичних об’єктів. Таке засідання відбулося після серйозних атак РФ на українську енергетику, в результаті яких газова генерація здебільшого була знищена.
Не виключено, що одним із наслідків цих подій стало затримання ексголови Укренерго Кудрицького, про яке стало відомо 28 жовтня. Його нібито затримали під час спроби виїзду з країни (яка інформація наразі не підтверджена). Раніше Кудрицький активно розповідав про створення унікальних захисних споруд для критично важливих ТЕС. Однак згодом дві з них — Трипільська та Зміївська — були знищені в результаті атак РФ.
Цілком можливо, що Зеленський справедливо кричав про це, адже стратегія ударів по інфраструктурі РФ, яка мала на меті змусити Росію серйозно взятися за мирні переговори через значні економічні ризики, грунтувалася на впевненості у безпеці української енергетики.
Парадоксально, але події у енергетичній та газовій сферах та обороні відбувалися на фоні дипломатичних успіхів України, значною мірою пов’язаних із діяльністю Зеленського. Президент налагодив контакт із Трампом, що раніше здавалось майже неймовірним. Він також підтримує активну коаліцію прихільників в Європі, які незважаючи на можливі втрати особистих рейтингів, захищають інтереси України. Зеленський задає рамки можливих мирних переговорів, змушуючи Трампа враховувати позицію президента України, незважаючи на його схильність ігнорувати думки багатьох інших.
Проте останні події вказують на нові виклики і на зовнішньополітичному фронті.
Нестача фінансування вимагає термінових рішень
Важливо відзначити, що українському бюджету на 2026 рік не вистачає суттєвих коштів. Одночасно з’явилася нагальна потреба у нових витратах, зокрема, для закупівлі газу за кордоном у зв’язку зі знищенням українського видобутку після атак РФ. Сподівання отримати ці кошти від заморожених активів РФ виявилися марними. Глава ОП Андрій Єрмак багато писав про це на початку жовтня. Однак у ЄС немає єдності з цього питання, і тому його вирішення затягується.
Проблема з виробництвом зброї в Україні, зокрема, ракет Фламінго, має аналогічний характер. Влада розраховувала на фінансування з-за кордону. Усе було практично домовлено, але потім щось зірвалося — можливо, через корупційні скандали навколо виробника ракет або з інших причин.
Основною причиною цієї серії невдач вважається недооцінка власної ситуації. Після перемоги Трампа та впевненості в неминучості встановлення миру, навіть із жертвами, пріоритети української влади змінилися. Ситуація ускладнюється тим, що не тільки Трамп, а й світові еліти в цілому прогнозували переговірний процес та припинення вогню.
Непідготовленість до війни і виборів
Останні події чітко вказують на те, що глобальні еліти повністю втратили контроль над ситуацією. Це проявляється не лише у контексті війни в Україні, але й у інших регіонах, зокрема, в Ізраїлі, де мирні домовленості залишаються крихкими, і можуть зрости напруги в будь-який момент.
Сьогодні важко заперечувати, що Трамп не має реальних важелів впливу на Путіна, а це свідчить про те, що війна затягнеться надовго або ж завершиться зовсім несподіваним чином.
Крім того, українська влада внаслідок глобального тренду на мирні переговори недооцінила важливість мобілізації, оборонної промисловості та захисту енергетичної системи, зосередившись натомість на передвиборчих проектах. Лише підготовка до виборів, які можуть відбутися після закінчення війни, пояснює, зокрема:
- Призначення Свириденко головою уряду;
- Рішення про значні витрати на відновлення прифронтових територій;
- Ініційоване президентом рішення про дозвіл на виїзд молоді до 25 років за кордон.
Сьогодні надії на швидкий мир практично не залишилося. Санкції проти російської нафти, висунуті США, свідчать про те, що бойові дії триватимуть ще певний період. І в цей час Україна виявляється беззахисною, з браком зброї, людських ресурсів та серйозними проблемами в інфраструктурі.
Втрата контролю з боку Путіна
Деякі теоретики змови вважають, що якщо Путін лише імітував підтримку миротворчих ініціатив аби ослабити Україну, йому це вдалося. Однак, є невелика ймовірність, що Трамп зможе досягти порозуміння з Сі Цзіньпіном під час їх зустрічі, і якщо вони обоє вплинуть на Путіна, то війна дійсно може швидко закінчитися. Проте, з геополітичної точки зору, така ймовірність виглядає вкрай віддаленою. Отже, відчуття, що хтось може контролювати війну в Україні, є лише ілюзією.
В останній час у медіа активно обговорюється, що Путін, ймовірно, не має жодних планів на випадок мирного врегулювання, оскільки незрозуміло, що робити з армією, яку потрібно буде повернути з України до Росії. Бунт Пригожина, який у 2023 році змусив його армію просунутися до Москви без серйозного опору, підтверджує, що повертати війська назад не можна. А утилізувати їх уже фактично немає кому.
