Жінка не надала згоди на списання коштів із власних рахунків у сумі 46 430 гривень. Проте Ощадбанк відмовляється повертати цю суму, аргументуючи це тим, що клієнтка погодилася на вказані операції за картками. Це викладено в рішенні Печерського районного суду Києва, яке було опубліковане 23 жовтня 2025 року.
12 червня 2024 року та 28 червня 2024 року без згоди жінки з її рахунків було списано кошти в обсязі 50 тисяч гривень. Вона дізналася про це 3 липня 2024 року, коли звернулася до відділення АТ «Ощадбанк» з питанням про переказ коштів між власними рахунками. Того ж дня вона подала до поліції заяву про кримінальне правопорушення, за результатом якої з 4 липня 2024 року було розпочато досудове розслідування. Жінка була визнана потерпілою. 17 вересня 2024 року клієнтка повторно звернулася до банку із проханням повернути безпідставно списані кошти, але її запит залишився без задоволення.
Представник АТ «Ощадбанк» подав до суду відклик на позовну заяву, в якій спростував задоволення вимог, наголосивши на тому, що без введення коду, що надходив на її фінансовий номер, доступ до системи «Ощад 24/7» і проведення операцій неможливий. Цей код або біометрія були відомі лише особі, що виконувала фінансові операції, а саме, клієнтці. Операції відбулися після успішної верифікації платіжної картки, що була проведена коректно через введення даних картки, включаючи CVC, а також з використанням обраного під час первинної реєстрації у системі коду доступу-паролю. Без цих даних завершити операцію щодо переказу коштів неможливо. Окрім того, банк заперечував щодо заявленого розміру списаних коштів у сумі 50 тисяч гривень, стверджуючи, що було списано 46 430 гривень.
Яким було рішення суду?
Суд відмовив жінці в задоволенні позову. Встановлено, що вона особисто вводила дані картки, включно з CVC, а також використовувала код доступу, що надходив на її фінансовий номер телефону, який не змінювався.
“12 червня 2024 року та 28 червня 2024 року позивач власноруч ініціювала, а банк провів операції з списання коштів із рахунків у сумі 46 430 гривень, що відповідало умовам договору, оскільки введення даних картки здійснювалося особисто позивачем за допомогою коду, що надходив на її фінансовий номер. При цьому дані картки, включаючи CVC, вводилися особисто, а код доступу надійшов знову на незмінний номер телефону. Суд також встановив, що власником платіжної картки, на рахунок якої було безпідставно переказано кошти, є інша особа, яка була залучена до справи як третя особа. Таким чином, повернення коштів можливе через вимогу до отримувача коштів про їх повернення, відповідно до ст. 1212 ЦК України. Суд, оцінюючи всі наведені докази окремо та в сукупності, дійшов висновку, що обставини, на які посилався позивач, належними доказами не підтверджені, тому позов не підлягає задоволенню”, – зазначив суд.
