У Львові відомий дослідник міста звернув увагу на рекламу котів в одному з трамваїв, в якій була помилка: замість українського слова “няв” використали російське “мяу”. Це хоч і дрібниця, але вона вказує на гіршу, значно глобальну проблему – поширене вживання російської мови українцями у повсякденному житті, в освіті, а також серед політиків, можновладців і журналістів. Громадяни добре усвідомлюють зовнішнього ворога – Росію, але вперто ігнорують внутрішню загрозу – російську мову в громадських місцях, школах, серед представників уряду та навіть вдома, на кухні.
Про те, як російська мова заполонила українське суспільство, йдеться у блозі Львіва, публіциста і письменника Ілька Лемка. Він підкреслює, що українська мова пробивається “крізь терни до зірок”, подібно до того, як українці борються на найгарячіших ділянках фронту.
“На сьогодні мовна проблема є вкрай актуальною, як і завжди в незалежній Україні. Українська мова пробивається через терни до зірок, із злетами й падіннями, точно так, як на Покровському, Новопавлівському або Гуляйпільському напрямках. Мові дуже важко, іноді навіть виникають ситуації, які справді викликають відчай”, – зазначає він у своєму матеріалі.
Лемко акцентує на жахливій ситуації в столиці України – Києві, де використання російської мови є не просто масовим, а “тотальним” явищем. Він також посилається на дані видання “Дзеркало тижня”, яке інформує, що понад 82% школярів у Києві спілкуються російською на перервах. Якщо 18% все ж говорять українською, це вже вважається позитивним досягненням.
“Якщо припустити, що 18% киян спілкуються українською, це вражає і створює позитивний імпульс для української мови. Це навіть важко уявити, але вірити в це потрібно, адже навіть 18% руйнують стереотип про тотально російськомовний Київ”, – пише він.
Автор також звертає увагу на присутність російських кальок у ЗМІ. Наприклад, у виданні “Українська правда” він зазначає велику кількість виразів, які походять із країни-агресора. Схожа ситуація спостерігається і в заявах Міністерства закордонних справ, де помилки допускають навіть високопосадовці, такі як Михайло Федоров та Герман Галущенко.
Російські кальки масово зустрічаються в офіційних текстах, статтях, заявах, промовах і виступах. Лемко детально нагадує про правильне вживання українських абревіатур, фразеологізмів та слів. Наприклад, він звертає увагу на те, що ХАМАС та ЦАХАЛ не відмінюються.
Крім того, він оприлюднив типові помилки, які найчастіше трапляються серед журналістів, у ЗМІ та в офіційних заявах.
Отже, правильні варіанти вживання:
- не співпадають, а збігаються,
- не справлятися, а впоратися,
- проблема не підіймається, а порушується,
- не з другої сторони, а з іншого боку,
- не хабаря, а хабара,
- не надпис і надгробок, а напис і нагробок,
- не як виключення, а як виняток,
- не відключення світла чи електроенергії, а відімкнення чи знеструмлення.
На завершення Лемко ще раз згадує про котів. Він зазначає, що все могло б бути по-іншому, якби не перше російське слово “м’яу”.
“Геть катів!” – “Укронацисти вже і до котів докотилися, вже закликають вбивати котів”. Напевно йдеться про тих котів, у яких перше слово – “Мяу!”, – пише він.
Боротьба з російською мовою – справа свята
У липні мовна омбудсменка запропонувала ухвалити закон про заборону російських пісень. Вона наголосила, що сучасне законодавство не містить заборони на використання російської чи будь-якої іншої іноземної мови, як у піснях, так і в мистецьких виступах на масових заходах. Вона зазначила, що в деяких містах, таких як Київ та Тернопіль, вже діють обмеження на публічне відтворення російськомовного контенту. Проте на національному рівні це питання залишається неврегульованим, а такі рішення не мають механізмів покарання чи контролю.
Раніше Івановська наголошувала на необхідності повної ліквідації символічного домінування російської мови в українському правовому полі, підкреслюючи, що така асиметрія є неприйнятною в умовах війни. Вона впевнена, що мовне питання є питанням ідентичності, стійкості та національної безпеки.
