Чоловік, який тривалий час перебував на тимчасово окупованій території, не мав можливості зв’язатися з представниками Ощадбанку ані телефоном, ані особисто звернутися до відділення. Повернувшись, він виявив, що з його рахунку зникли кошти в сумі 465 411 гривень. Інформація про це міститься у рішенні Салтівського районного суду м. Харкова, опублікованому 3 червня 2025 року.
У квітні 2022 року банківська картка заявника перестала працювати — у рішенні АТ «Ощадбанк» зазначено: «Якщо ви не змогли забрати нову картку у відділенні, ви зможете знімати кошти та розраховуватись старою карткою тільки до 31 березня 2022 року». Водночас рахунок залишився активним і після цього терміну. У період повномасштабного вторгнення заявник перебував на тимчасово окупованій території, де відділення Ощадбанку та сервіси мобільного оператора «Vodafone» не функціонували. Через це він не мав змоги зв’язатися з банком ні телефоном, ні особисто. Повернувшись до м. Харків 14.09.2023 року, чоловік звернувся до відділення Ощадбанку за новою карткою, але виявилося, що ні старий, ні інший PIN-код до неї не підходили. Через офіційну службу підтримки банку йому вдалося змінити PIN та авторизуватися в мобільному додатку «Ощад 24/7», де було встановлено, що в травні 2023 року, коли доступ до фінансового номера телефону у нього відсутній, з рахунку зникли 465 411 гривень. Одразу після виявлення зникнення коштів чоловік письмово та усно звернувся до банку з вимогою з’ясувати обставини та повернути списані без його згоди кошти; також він подав заяву до поліції, у результаті чого розпочато кримінальне провадження.
За даними програмного забезпечення АТ «Ощадбанк», позивач був зареєстрований у системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7» ще 11.12.2017 року. 29.04.2023 року на фінансовий номер клієнта надійшло SMS-повідомлення, яким було встановлено PIN-код для подальшої реєстрації в додатку. Того ж дня відбулася авторизація в новому додатку на іншому пристрої, для підтвердження якої на фінансовий номер клієнта було надіслано код у SMS. Реєстрація здійснювалася коректно — це можливо лише за наявності реквізитів банківської картки та SMS-паролю, що надсилався на фінансовий номер клієнта і мав знати лише він. Ситуація з отриманням дубліката SIM-карти третіми особами врегульована пунктом 9.16 Договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО), який передбачає, що клієнт несе ризики та негативні наслідки передачі свого мобільного телефона (або SIM-карти) третім особам, їх втрати чи незаконного заволодіння, а також ризик технічного перехоплення інформації, що надсилається на номер мобільного телефону клієнта. Таким чином, вхід у систему «Ощад 24/7» та операції з переказу коштів були виконані коректно — лише за умови наявності коду для реєстрації, надісланого на фінансовий телефон клієнта, та реквізитів картки, відомих виключно йому. Виконані операції по списанню коштів підтверджувалися за допомогою біометричної ідентифікації. З огляду на викладене, АТ «Ощадбанк» заперечує свою відповідальність за проведені операції по рахунку.
Що вирішив суд?
Позовні вимоги чоловіка були задоволені: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зобов’язане повернути на картковий рахунок заявника кошти в сумі 465 411 гривень.
З матеріалів справи видно, що на момент авторизації в додатку та здійснення подальших транзакцій, які відбувалися з території м. Київ, позивач перебував на тимчасово окупованій території і повернувся на підконтрольну територію України лише 05.09.2023 року. Відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні щодо незаконного заволодіння коштами не може автоматично слугувати підставою для відмови у задоволенні цивільного позову. Матеріали справи не містять доказів того, що перерахування коштів третім особам відбулося з вини позивача — наприклад, через свідому передачу PIN-коду чи доступу до платіжної картки або фінансового номера телефону стороннім особам. Дізнавшись про вчинення кримінального правопорушення, позивач невідкладно повідомив про це банк і звернувся до поліції. Твердження відповідача про те, що операції підтверджувалися біометрією або кодом доступу, а також що вхід у систему та перекази відбувалися коректно із застосуванням SMS-паролів та Push-повідомлень, спрямованих на фінансовий номер клієнта, суд відхиляє як достатнє пояснення. Адже сам факт коректного введення початкових даних для ініціювання банківської операції не доводить, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню інформації, що дає змогу здійснити платіж. За відсутності належних та допустимих доказів сумніви і припущення повинні тлумачитися на користь споживача, який у таких правовідносинах зазвичай є слабшою стороною, а його стосунки з банком не є рівноправними. Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду (постанова від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22). З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
