Відомий телеведучий Ігор Кондратюк розповів про те, як його конфлікти з батьком у підлітковому віці вплинули на його подальше життя. У бесіді з Славою Дьоміним він також пояснив, чому рання смерть матері не стала для нього великою травмою, і з задоволенням згадав час, проведений з дідом та бабусею, які стали його вихователями.
Не пам’ятаю свою біологічну матір
Ігор Кондратюк – людина, яка зазвичай уникає розмов про особисте життя. Коли Дьомін почав піднімати тему смерті матері, Кондратюк намагався обійти це питання. Він вважає, що про деякі речі не варто говорити. Тим не менш, певними деталями він все ж поділився.
“Є одна історія, яку я зазвичай не розповідаю, і вона може бути болючою для моєї нинішньої матері. Моя мама померла від раку грудей, коли мені було 7 років; всього за п’ять місяців її не стало. Батько згадав, що лише в лютому помітили захворювання, а в червні поховали. Мабуть, тоді медицина була іншою. Про це я не говорю, тому що моя мама зараз зі мною. Вона приїхала до мене в квітні 2022 року з Голої Пристані, і я боюся, що ці спогади можуть неправильно її вразити.
Ця трагедія, можливо, вплинула на формування моєї особистості. Важко це аналізувати, але, можливо, я став більш філософськи налаштованим. Я зрозумів, що книги стали для мене привабливими, хоча, можливо, я завжди був таким.
На думку Дьоміна, глава родини має великий вплив на дитину, і якщо втратити матір у ранньому віці, це може змінити підлітка. Але Кондратюк зізнається, що не дуже замислювався над цим. Його дитячі та юнацькі витівки, здається, не надто корелюють із дорослішанням, а пристрасть до книг могла бути наслідком впливу батька.
“Я зрозумів серйозність ситуації лише тоді, коли матір почали засипати землею. Мене, в принципі, від цього бережуть. Я не був весь час біля труни. Згадуючи, я вже в малому віці усвідомив, що це сталося. Батько робив усе, щоб це не було так важко для нас із сестрою. Він одружився вдруге.
Можливо, ця трагедія вплинула на те, яким я став в школі. Але я і в школі був бешкетником», – згадує телеведучий.
Зі своїм батьком посварився лише двічі за все життя
Вихованням Ігоря займалися дід та баба. Слава зазначає, що в подібних умовах літні люди не стільки виховують, скільки передають любов, яку не встигли віддати своїм дітям. Ігор підтверджує, що відчував таку підтримку.
“Я насправді не дуже добре пам’ятаю свою біологічну матір. Я жив з дідусем і бабусею, адже життя моєї матері було важким. Коли ми переїхали з Пригір’я до Кочубеївки, батька перевели працювати в сільпо, яке обслуговувало решту сіл. А мама пішла працювати в магазину. Тому їй було не до мене, враховуючи ще й старшу сестру», – додає він.
Для нього ця ситуація не стала травмою, і те, що батько віддав його на виховання до дідусі з бабусею, був вірний крок. Час, проведений з ними, він згадує з приємними спогадами.
“Це зовсім не сумна історія, адже життя з дідом стало одним з найкращих етапів у моєму житті. Тепер я розумію, що в цьому був великий сенс. Дід брав мене скрізь із собою. Він ішов на риболовлю, і я йшов разом з ним. Він сідав у човен, ловив рибу, а я спав у човні, а потім прокидався, коли ми поверталися. Міг би мене залишити вдома, але вважав, що важливо, щоб я був з ним. Баба весь час була вдома, вона не працювала», – зазначає Ігор.
Хоча батько практично не виховував його, деякі моменти з їхнього спілкування справили на нього значний вплив.
“За все життя я посварився з батьком лише двічі через свій молодечий максималізм. Один раз – коли він випив. Підкреслю, що він не напивався, а просто випив. У моїх очах доросла людина не могла дозволяти собі пити.
Куріння мені теж не подобалося. Можливо, через те, що я завжди намагався бути протилежністю батька. Я навіть не знав, що таке алкоголь до другого курсу навчання. Ніколи не курив і не знаю, який смак має сигарета. Але я вдячний батькам. Батько любив купувати книги, і у нас була велика бібліотека. Пізніше, коли вони продали будинок, мама переслала мені частину бібліотеки з Колончака», – підсумовує телеведучий.
