Згідно з твердженнями російського президента Володимира Путіна, Москва впевнено наближається до перемоги в Україні і здатна впоратися з будь-якими економічними викликами завдяки підтримці «одного народу». Він постійно заявляє, що Росія «успішно впорається» з усіма викликами та нібито готова до конфлікту з Європою.
Проте, як зазначає видання The Economist, фактична реальність значно відрізняється від цієї ілюзії. Прориви російської армії відбуваються з великими втратами та повільно. Економіка країни зазнає серйозних проблем. Суспільний настрій щодо війни кардинально змінився. Пропаганда та постійні повітряні удари покликані переконати міжнародну спільноту, що підтримка України є марною. Коментарі президента США Дональда Трампа дають Путіну певні підстави вважати, що така стратегія працює. Тим не менш, попри чотири роки зусиль, йому не вдалося повністю контролювати Донбас. А всередині Росії розрив між пропагандою та реальністю стає все більш помітним.
Ситуація на фронті
На фронті Росія відправляє малі групи, які намагаються прорватися на українські території та знімати відео перед загибеллю. Всі реальні досягнення, згідно з даними OSINT та повідомленнями військових блогерів, є набагато скромнішими. Українські війська, хоча й виснажені та з нестачею особового складу, продовжують утримувати позиції в Покровську, який російські війська вже кілька тижнів намагаються захопити у своїх звітах. Наступ все ще триває, проте він повільний і безрезультатний, зазначає видання.
Економіка Росії
Економічна ситуація також ускладнюється. Хоча терміна «криза» поки не використовується, ознаки напруження в економіці очевидні. Багато експертів вважають, що наступний рік стане найскладнішим з моменту початку повномасштабних дій. За рік доходи від нафти та газу знизилися на 22%. Уряду вже важко витримати тиск військових витрат. Бюджетний дефіцит наближається до 3% ВВП – незначне число для європейських країн, але для Росії, яка ізольована від міжнародних фінансових ринків, це серйозний виклик.
Вже половина бюджету використовується на армію, силові структури, ВПК та обслуговування боргів. Війна стимулює підприємства, проте водночас робить країну біднішою: ресурси марнуються на фронті, а люди гинуть. Підвищення податків накладає додатковий тягар на цивільний сектор, який і так страждає від високих ставок і дефіциту робочої сили.
Настрої в суспільстві
Це все починає відбиватися і на суспільстві. Соціолог Володимир Звоновський зазначає, що кількість людей, які зазначають погіршення свого добробуту, вже втричі більше, ніж тих, хто стверджує про покращення — це найвищий показник з початку конфлікту. Це не свідчить про те, що Путін прагне миру. Однак ці настрої визначають, наскільки довго він зможе утримувати країну в режимі воєнної економіки.
У недавньому опитуванні респондентів розділили на дві групи: одну запитували, чого вони бажають, іншу — чого очікують. 88% «хотіли б», щоб війна закінчилася, і країна перейшла до соціально-економічних питань. Але лише 47% вважають, що Путін справді це зробить.
The Economist зазначає, що Кремль має уявлення про цю ситуацію завдяки власним соцопитуванням. Однак він також усвідомлює: навіть якщо війна зупиниться завтра, економічні проблеми залишаться. Система стала залежною від військових витрат, а мир призведе до нових криз, не кажучи вже про повернення додому великої кількості поранених і травмованих солдатів. Тому Путін не шукає виходу. Він посилює тиск, збільшує ідеологічний контроль та активізує репресивні заходи — оскільки інших стратегій у нього немає.
