В останніх обговореннях в уряді піднімалися питання можливих наслідків тотального блекауту на лівобережній Україні, зокрема у Києві. Висловлювалися оптимістичні думки, що такий сценарій, ймовірність якого у найближчі дні значна, не стане для влади серйозною перешкодою. Люди об’єднаються, почнуть допомагати одне одному, а міркування про довіру до уряду чи корупцію відійдуть на другий план. Це може навіть стати позитивним фактором в актуальній ситуації. Проте існує і протилежна точка зору. Досвід Одеси, де 13 грудня стався реальний блекаут після масованого удару, може слугувати яскравим прикладом.
Сценарій, згідно з яким громадяни втратять інтерес до політичних справ на фоні масштабного блекауту, є цілком можливим. Проте, це не є єдиною опцією. Можливий і соціальний вибух. Чи буде це так, залежатиме від багатьох неочевидних обставин, які важко прорахувати.
Наприклад, чи з’являться обачні політики з опозиції, які зможуть забезпечити людей наметами, генераторами, гарячим харчуванням. Це потрібно підготувати заздалегідь.
Чутки, що циркулюють у фракції Слуга народу, дещо уточнюють ситуацію. Сподівання, що серйозний блекаут зможе відновити в українцях дух спротиву, можуть пролити світло на те, чому влада досі не почала обговорення офіційної пропозиції Росії про припинення атак на енергетичну інфраструктуру. Відбувся блекаут в Одесі, після двох днів ракетно-дронового обстрілу.
Одеські ЗМІ повідомляють про дані з чат-боту ДТЕК, де вказано, що світло не з’явиться майже чотири доби. Вимкнення електроенергії триватиме до ночі з 16 на 17 грудня, якщо не станеться нових атак.
Тінь Єрмака
Відставка Єрмака, якій говорить про можливу зміну політичної ситуації під час блекауту, може виявитися не простим збігом обставин. Останні новини свідчать, що його вплив у державних справах залишається значним.
Ознаки цього видно у непризначенні Михайла Федорова на посаду голови Офісу президента. Як нещодавно згадав депутат Железняк, такого призначення, схоже, не відбудеться. Якщо немає офіційного керівника, хто ж насправді приймає рішення?
Крім того, призначена людина Єрмака, Марія Вдовиченко, стала першою заступницею генпрокурора Кравченка. Відомо, що її брат є воєнним прокурором РФ, а батько має громадянство РФ і не сплачує податки в Україні. Така особа на важливій посаді викликає сумніви.
Третій ознака може бути більш складною для аналізу. Коли Єрмак займався мирними переговорами, ініціативи дипломатів часто не увінчувались успіхом. Вони перетворювалися на незрозумілі події, такі як форум миру. Нині важко визначити, чи спостерігаємо ми аналогічні явища. Реальні переговори можуть проходити в таємниці, а численні заяви політиків виявляються неточними. Однак є відчуття, що ситуація має знайомі риси.
Існує і альтернативна версія. Можливо, триває активна торгівля щодо гарантій безпеки. Здоровий глузд підказує, що Україна може погодитися на буферну зону на Донбасі, як цього бажає Трамп, але – в обмін на конкретні гарантії безпеки від США. Тобто, справжня угода, що затверджується Конгресом США, могла б стати прийнятною. Ілюзія, що мирні переговори знову зірвуться, точно може пояснитися тиском на США, щоб отримати дійсні гарантії. Проте, останні новини свідчать про інше.
Ситуація з резервами в ЗСУ
На завершення – найсумніші новини. Україна, схоже, втратила Сіверськ, місто, що є важливим плацдармом для наступу на Слов’янськ. Українські сили не мають можливостей для утримання цього міста.
Схожа ситуація спостерігається і в інших регіонах – дійсно бракує резервів. Це призводить до вимог про посилення мобілізації. Проте потрібно врахувати, що нові мобілізовані потребують навчання до трьох місяців. Чи є на це час, залишається під питанням. У той же час необхідно вирішити питанням миру. Проте, суспільство настроєне проти будь-яких принизливих угод. Тому позитивні рішення можуть загрожувати топ-політикам їхніми посадами. Ситуація виглядає критично.
Надією залишається те, що навіть у найскладніші часи Україна здатна до здобуття перемог. В цьому свідчить досвід боїв у Куп’янську, де ситуація викликала непередбачувані реакції навіть серед російських офіційних осіб і так званих “хороших руських”.
