Родичка 11-річного школяра Казимира Гапоненка, який став жертвою німецького окупаційного режиму у 1942 році, висловила своє невдоволення стосовно планів демонтажу його погруддя. На сьогодні воно знаходиться біля київської гімназії №110 у Голосіївському районі, і нещодавно Київрада ухвалила рішення про його перенесення до Бабиного Яру. Тут, власне, юний герой Другої світової війни й загинув за відмову надати інформацію про радянських підпільників у Києві.
Київрада затвердила плани щодо перенесення погруддя Казимира Гапоненка в рамках ініціативи декомунізації та деколонізації. Причиною цього є його зв’язок з радянськими підпільниками під час Другої світової війни: він, 11-річний хлопець, не евакуювався разом з матір’ю та став зв’язковим для підпільників, очолюваних Іваном Кудрею, резидентом нелегальної групи НКВС у місті.
“Пам’ятник антифашисту Казику Гапоненку потрапив під роздачу від Київради разом з Ахматовою та Булгаковим. Його закатували й розстріляли, бо він служив зв’язковим у підпіллі. Мій дядько – його двоюрідний племінник, а мати Казимира жила останні роки у родині моєї тітки. Я бачила її та спілкувалася з нею. Добре, що вона не дожила до цього моменту і не бачить, як пам’ятник синові у дворі школи, де він навчався, зносять”, – зазначила у пабліку “Київські історії” киянка, художниця Алла Юрківська.
Мисткиня говорить, що від старенької Софії Прокудової залишилася лише одна річ – стара ваза у вигляді човника з фарфоровим рибалкою. Вона нагадує, що у 1942 році також арештували і катували матір Казимира, і шокуючою деталлю є те, що на її очах катували й малого сина.
“Але вони обидва нікого не видали. Її не розстріляли, а відправили до Німеччини. Дорогою їй вдалося втекти й повернутися до Києва. Це дуже сумно – я не розумію, чому зносять цей пам’ятник”, – додала пані Юрківська у своєму дописі.
Важливо зазначити, що згідно з рішенням Київради, яке ще не опубліковано на офіційному сайті, пам’ятник школяреві не зносять, а переміщують до Бабиного Яру, де й загинув цей маленький киянин. На сайті його колишньої школи, нині гімназії №110 з поглибленим вивченням французької мови, прізвище Гапоненка вже згадується лише як частина історії закладу, оскільки раніше школа носила його ім’я (хоча згадка про це є в відповідному розділі). У коментарях до допису Алли Юрківської почалися дискусії між прихильниками та противниками перенесення пам’ятника.
“Київська влада не підтримує комуністичну пропаганду про “піонерів-героїв”. Ви, як родич, можете забрати пам’ятник і встановити на кладовищі”, – порадила мисткині коментаторка Наталя Лютенко. – “Хлопчик допомагав угрупованню, яким керував агент НКВС Іван Кудря, що мав на меті провокації проти ОУН та вбивства її лідерів. Кудря був ворожим агентом для України, і його мета була перешкодити відновленню нашої незалежності”, – підтримав її киянин Макс Позняк, зауваживши, що, хоч хлопчика шкода, пам’ятник “не відповідає сучасним цінностям”.
Деякі користувачі підтримали родичку Гапоненка, зазначаючи, що у радянські часи багато хто був “піонерами та комсомольцями” – такі були ті часи. А дитині, нагадаємо, було всього 11 років, і саме цим і користувалися підпільники. Тим часом, тисячі українців та представників інших народів захищали свою батьківщину від німецьких загарбників, тому немає сенсу порочити їх, зараховуючи до “комуністів”, – висловила свою думку мешканка Хмельницького Ірена Загарова.
“Все, що нині зносять, зриває частинку з історії нашої держави. Вони не обґрунтовують свої дії та не поглиблюються в історію, просто так зручно. Не робіть з цього поспішних висновків”, – пише Олена Ткаченко.
Пам’ятник Булгакову забере донька архітектора, що “всадив” його на Андріївському узвозі
Нагадаємо, що Київрада під час сесії 18 грудня ухвалила рішення про вилучення 15 об’єктів або елементів, пов’язаних з історією та символікою російської імперської та радянської політики з публічного простору столиці. Йдеться про пам’ятник Михайлу Булгакову на Андріївському узвозі, Анні Ахматовій у Маріїнському парку та таблички з назвами російських топонімів на Житньому ринку.
А також, ми розповідали, що планується робити з пам’ятником Булгакову після демонтажу. Елегантне рішення запропонувала донька скульптора, яка створила пам’ятник для Києва, Катерина Рапай: монумент просто віддадуть їй для встановлення на власній ділянці.
