Президент Росії Володимир Путін фактично відмовився від досягнення миру та намагається подати свої бажання за реальність. Він запевняє світ, що українські оборонні позиції ось-ось розваляться, сподіваючись на поступки від президента США Дональда Трампа. Однак його заяви не відповідають дійсності.
Видання підкреслює, що вже майже чотири роки, після повномасштабного вторгнення, що розпочалося 24 лютого 2022 року, українські сили продовжують тримати оборону. Російське просування є повільним і дуже витратним. Необхідно посилити тиск на Кремль, щоб Путін усвідомив безглуздість подальшого кровопролиття заради своїх імперських амбіцій.
Незважаючи на обмежені ресурси та серйозні втрати, Україна продовжує стримувати російські війська та завдавати їм значних збитків. Про будь-які наближення до перемоги Росії не може бути й мови. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте зазначив, що щомісячні втрати російських військ коливаються від 20 до 25 тисяч загиблих, що зрівнюється з загальною кількістю втрат СРСР за десятирічну війну в Афганістані.
Втрати зростають, а фронт майже не рухається
За даними 2025 року, кожен квадратний кілометр території України обходиться Росії в середньому 93 жертви. Подібні тенденції спостерігалися і в попередні роки. Навіть темпи вербування не перекривають втрати: у 2025 році було залучено 406 тисяч новобранців, тоді як українські оцінки свідчать про понад 410 тисяч втрат за той же період. Це ставить Путіна перед потребою приймати болісні та соціально небезпечні рішення.
Після невдачі з планом швидкого захоплення Києва Росія веде війну в Україні довше, ніж зазнала війни з нацистською Німеччиною. Українську оборону пробити не вдалося, наступ на столицю став неможливим, а фактичне просування зупинилося ще навесні 2022 року. На піку наступу в березні 2022 року, Росія контролювала понад 26% української території, з урахуванням окупацій з 2014 року. Після відступу з Київської області ця цифра зменшилася до трохи більше 20%. Осінній контрнаступ Збройних сил України зменшив окуповані території майже до 18%. За наступні три роки Росія змогла захопити лише близько 1,5% території.
Переорієнтація Кремля на повне захоплення Донецької та Луганської областей також завершилася невдачею. Росія безуспішно намагається взяти решту Донеччини майже чотири роки, ставлячи цю мету на 2025 рік, але й цього разу результатів немає. Навіть нові терміни, що стосуються квітня 2026 року, виглядають так само нереалістично, як і попередні.
При нинішніх темпах, Росії, за оцінками, знадобиться до середини 2027 року, щоб захопити ще 21% Донецької області. Вона досі не може повністю захопити Покровськ, за штурм якого бореться вже майже два роки, незважаючи на залучення понад 150 тисяч військових. Бої за Костянтинівку лише починаються, а до міст Слов’янськ і Краматорськ російські війська навіть не наблизилися.
Інші наступальні операції РФ по всій Україні також зазнали краху. Найбільше просування в 2025 році спостерігалося поблизу Гуляйполя, але з кінця листопада темпи там різко впали. Водночас українські контратаки відновили контроль над значною частиною Куп’янська, який Путін неодноразово оголошував “визволеним”.
Українські війська успішно протистоять новим спробам наступу на півночі та півдні, активно завдаючи ударів по російській логістиці. Кампанія ударів безпілотниками по складах і місцях скупчення живої сили ускладнює маневри РФ.
Пропаганда замість прориву: стратегія виснаження
Не досягнувши прориву, Кремль робить ставку на пропаганду. Невеличкі захоплення сіл представляються як “переломні перемоги”, використовуючи візуалізацію підняття прапорів та показові візити генералів. Мета проста – переконати міжнародну спільноту, що підтримка України безрезультатна. Якщо це спрацює, темпи російського наступу можуть зрости. Але з урахуванням збереженої підтримки, Путін не має простого виходу з конфлікту. Він сподівається затягнути переговори, ослабити санкції та дочекатися зниження західної підтримки. Проте посилення військової допомоги Україні поряд з економічним тиском може спонукати його переглянути цю криваву авантюру.
