Віктор Медведчук, зрадник, що на початку повномасштабної війни намагався втекти до Росії, а потім потрапив у полон, знову з’явився на горизонті. Цього разу він представив себе як потенційний президент України. У великому інтерв’ю російському пропагандистському агентству ТАСС він фактично описав, як у Кремлі бачать його “призначення” очільником держави. Це єдина причина, чому відбулася ця розмова; в усіх інших аспектах він повторює стандартні тези російської пропаганди.
“Існує лише один механізм, що дозволить проводити вибори на легітимних засадах. Він був запропонований Путіним, спираючись на миротворчий досвід ООН, що склався історично. Радбез ООН може ввести зовнішнє управління (в Україні – Ред.) шляхом утворення тимчасової адміністрації під егідою ООН”, – зазначив Медведчук.
За його словами, така адміністрація має підготувати вибори в Україні та розробити нову Конституцію. І саме в цих виборах Медведчук зважає на свою участь і шанси на виграш.
“Тому, відповідаючи на ваше питання (щодо участі Медведчука у виборах президента – Ред.), хочу наголосити, що (мирну угоду з Путіним можуть підписати – Ред.) лише той президент, який буде обраний на виборах, котрі визнані легітимними, з огляду на те, що термін повноважень Зеленського сплив ще у ніч на 21 травня 2024 року”, – наголосив він.
Це не просто божевільні ідеї
На перший погляд, ці слова виглядають як відверта маячня. Тим більше, що Медведчук позбавлений українського громадянства та, отже, у разі гіпотетичного зовнішнього управління, навряд чи міг би участь у виборах. Проте у кума Путіна є відповідь і на це.
Він стверджує, що в 2023 році подав до Верховного суду скаргу на нібито незаконне позбавлення його громадянства – і вона досі не розглянута. Варто зазначити, що Медведчук роками мав величезний вплив на українську судову систему, адже багато суддів, призначених на початку нульових, мають перед ним особисті зобов’язання.
Тому він практично завжди вигравав судові процеси. Нещодавно Конституційний суд задовольнив явно абсурдний позов депутатів від ОПЗЖ, ініційований особисто Медведчуком і його союзниками. Йшлося про те, що боротьба з корупцією нібито суперечить Конституції України. Це рішення було ухвалене в жовтні 2020 року.
Є надія, що нині ситуація в судовій системі змінилася. Але ніхто не може дати гарантій. Теоретично Медведчуку дійсно можуть повернути українське громадянство через суд. Проте виникає інше питання – хто голосуватиме за нього? І тут також є відповідь.
“Для проведення виборів, щоб їх результати були визнані легітимними, (потрібно – Ред.) допустити до голосування усіх українських громадян, включно з тими, хто сьогодні перебуває в РФ, а також … скасувати заборону на діяльність 18 опозиційних партій, амністувати репресованих. Без цього результати виборів не будуть легітимними”, – зазначає путінський куратор.
Фактично ситуація виглядає так: Медведчук через суд повертає собі громадянство, а право голосу на виборах отримують громадяни з-за “поребрика”. Хто саме ці громадяни, скільки їх і як вони голосуватимуть – ймовірно, має визначати Кремль. В таких умовах Медведчук справді може “перемогти”.
Кремль збільшує ставки – або планує інший сценарій
Залишаються два важливі питання. По-перше, чи справді Путін просуває такий сценарій.
Так, він просуває. Путін неодноразово публічно говорив про необхідність виборів в Україні, участь у них українців, які перебувають у Росії, і навіть про можливе тимчасове управління. Однак ці ідеї, за наявною інформацією, не є частиною реальних переговорів. Що обговорює українська делегація зі спецпредставником США Стівеном Віткоффом та зятем президента Трампа Джаредом Кушнером, стосується зовсім інших тем. Аналогічне можна сказати про контакти зі спецпредставником Путіна Кирилом Дмитрієвим.
Це дає підстави для двох версій появи Медведчука з його новими заявами.
Перша версія. Путін намагається підвищити ставки і пришвидшити переговори, зокрема схиляючи Зеленського до поступок щодо Донбасу. Такі методи Кремль вже випробовував не раз.
Друга версія. Путін дійсно розглядає можливість впровадження тимчасового управління в Україні — приміром, через гуманітарну катастрофу. Теоретично таким інструментом може стати повний блекаут взимку. Але на практиці це майже не вплине на ЗСУ, а страждання цивільних осіб не є достатньою умовою для капітуляції. Тому перша версія видається значно ймовірнішою.
Друге питання – чи дійсно Путін бачить Медведчука як свого кандидата на президентських виборах в Україні. З точки зору логіки, це видається абсурдним. Ще перебуваючи в Україні, Медведчук постійно вводив Кремль в оману, розповідаючи вигадки про “любов українців до Путіна” та готовність зустрічати його з квітами.
Цілком можливо, що ці мрії стали однією з причин рішення про вторгнення в 2022 році. Безперечно, Медведчук отримував російські гроші та приписував собі заслуги у просуванні “правильних” ідей, але насправді нічого не робив. Тож постає питання, чи варто йому довіряти.
Проте логіка тут не працює. Путін обміняв Медведчука на 215 українських військових, у тому числі героїв оборони Маріуполя. Це лише підтверджує, що для Путіна Медведчук – надзвичайно цінний актив. Отже, так, він дійсно може бачити його кандидатом на українські президентські вибори.
