ПриватБанк виставив клієнтці кредитну заборгованість в сумі 14 627 гривень. Проте вона відмовляється закривати борг, оскільки кошти стали жертвою шахрайства. Це зазначено у рішенні Біляївського районного суду Одеської області, опублікованому 23 січня 2026 року.
Жінка звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг і підписала заявку № б/н від 01.12.2011 року. Згодом розмір кредитного ліміту було збільшено до 25 тисяч гривень. Вона не надала фінансової підтримки для погашення заборгованості, тому на 22.03.2020 року вона має заборгованість у розмірі 14 627 гривень, з яких 10 993 гривень — заборгованість за простроченим тілом кредиту та 3 634 гривень — відсотки нараховані на прострочене тіло кредиту згідно зі ст. 625 ЦК України.
Громадянка подала відзив на позов, в якому просила відмовити в задоволенні вимог банку. Вона зазначила, що в позовній заяві стверджується, що її ознайомили з умовами обслуговування та тарифами. Умови та правила надання банківських послуг є публічним договором приєднання, що укладається відповідно до ст. 634 ЦК України, при цьому умови договору визначені банком і опубліковані на сайті банку. Жінка не була ознайомлена з іншими документами. Вона також вказала, що з позовної заяви не зрозуміло, коли настала прострочення зобов’язань через несплату кредиту, і чи було її повідомлено про цю простроченість супутнім вимогам банку про дострокове погашення кредиту. Крім того, банк отримав повідомлення про шахрайство, яке сталося 19.02.2019 року, результатом якого стало незаконне списання коштів з її карткового рахунку, на які потім нараховувалися штрафи. Жінка перестала ініціювати будь-які фінансові операції з 19.02.2020 року після незаконного списання та блокування банком її особистого кабінету та телефону. У неї також не було втрачено картку, номер телефону не розголошувався, і вона не подавала жодних даних, які можуть використовуватися для проведення платежів. Вона вважає, що кредитні кошти були повернуті повністю. Також жінка звернула увагу суду на те, що з позовної заяви випливає, що банк в односторонньому порядку підвищив відсоткову ставку 01.09.2014 року до 34,80%, а 01.04.2015 року — до 43,20%. Однак банк не надав доказів належного повідомлення про підвищення відсоткової ставки. На думку відповідачки, позовна давність починає обчислюватися з 01.06.2015 року, а банк подав позов 01.04.2020 року.
Яким було рішення суду?
Суд відмовив ПриватБанку у задоволенні позову. Фінустановою не було доведено, що спірні операції 19.02.2019 року було здійснено жінкою, а також що вона отримала і використала кредитні кошти.
“Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що спірні операції 19.02.2019 року були здійснені відповідачкою. Відповідно до розрахунку, заборгованість по простроченому тілу кредиту становить 10 993 гривень, що виникла з 19.02.2019 до 18.03.2021. Проте за випискою по рахунку, станом на 24.03.2020 року, відповідачка не здійснила жодних операцій по рахунку, що ставить під сумнів розрахунок заборгованості. Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, банк спирався на анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підписану відповідачкою 01.12.2011 року. Вона не містить істотних умов для визначення укладення договору, а саме дані про відсоткову ставку, розмір пені, номер картки та термін її дії. Матеріали справи не містять повернення письмового повідомлення споживачу про затримку плати. Отже, суд не підтвердив існування заборгованості за кредитним договором, тому позовні вимоги вважаються необґрунтованими”, – зазначив суд.
