Чоловік вирішив оформити паспорт громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Для цього він звернувся до ЦНАПу, але працівник відмовив у наданні послуги через недостатню кількість документів. Після чого, йому повернули зіпсований паспорт громадянина України разом з квитанціями про сплату державного мита за послугу. Про це йдеться у рішенні Печерського районного суду Києва, опублікованому 16 жовтня 2024 року.
Відповідно до умов міграційного законодавства України, по досягненню віку 45 років чоловік мав звернутися до відповідних державних органів для вклеювання фотографії у паспорт громадянина України у формі книжечки або заміни паспорта громадянина України у форми книжечки на ID-карту. Громадянин звернувся до Управління Центру надання адміністративних послуг Подільської районної у Києві державної адміністрації з приводу оформлення послуги з одночасного оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон. До заяви-анкети додав оригінал паспорта громадянина України, копію облікової картки платників податків, копію довідки внутрішньо переміщеної особи та квитанції про сплату державного мита за послугу. Натомість йому видали довідку про те, що у заявника вилучено паспорт громадянина України, виданого Гірницьким РВ УМВС України в місті Макіївка 28 березня 1997 року. Однак, вже 1 квітня 2024 року працівник ЦНАП відмовив у наданні послуги оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон за недостатньою кількістю документів. Після чого, заявнику запропоновано написати заяву про відмову від оформлення послуги та повернуто зіпсований паспорт громадянина України разом з квитанціями про сплату державного мита за послугу.
“Заявник зібрав та надав до суду безліч документів та інформації про наявність даних про заявника у державних реєстрах та базах України, що можна вважати підтвердженням факту проживання заявника на території України з народження і до тепер”, – йдеться у поясненнях пояснення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у Києві та Київській області.
Суд з’ясував, що 11 квітня 2024 року заявник підготував документи та повторно подав заяву до Подільського відділу ЦМУ ДМС в Києві та Київській області на оформлення послуги з оформлення паспорта громадянина України. Однак, заявнику повторно відмовлено в наданні послуги, у зв’язку з неможливістю ідентифікувати особу заявника засобами Державного реєстру та підтвердити належність до громадянства України та вказано про необхідність звернення до суду за місцем постійного проживання. Листом від 16.04.2024 року Подільський відділ ЦМУ ДМС у Києві та Київській області за результатами розгляду документів, наданих заявником, повідомило, що під час проведення перевірок, визначених пп. 38 – 40 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України – ідентифікувати особу заявника засобами Державного реєстру та підтвердити належність до громадянства України не виявилось можливим. Враховуючи вищевикладене Подільський відділ ЦМУ ДМС у Києві та Київській області рекомендував звернутись до районного суду за місцем постійного проживання з метою встановлення особи та встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року та 13.11.1991 року. Окрім того, 6 листопада 2021 року заявник вже звертався до Дарницького відділу ЦМУ ДМС у Києві та Київській області з приводу оформлення громадянина України для виїзду за кордон заява-анкета, за результатами якої прийнято рішення про відмову оформлення громадянина України для виїзду за кордон, у зв’язку з неможливістю ідентифікувати особу.
Яким було рішення суду?
Позов чоловіка задовольнили. Суд дозволив встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити особу громадянина, який народився у місті Макіївка, Донецької області, постійно проживав на території України, до, за станом, на момент проголошення незалежності 24 серпня 1991 року, а також на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство» (13 листопада 1991 року).
“Суд приходить до висновку, що на судовому засіданні на підставі належних та допустимих доказів було встановлено особу громадянина, який народився в у місті Макіївка, Донецької області та постійно проживав на території України, до, за станом, на момент проголошення незалежності 24 серпня 1991 року, а також на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство» (13 листопада 1991 року), а тому вважає, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню”, – наголосив суд.
