Заяви Надії Савченко та Аліни Михайлової про необхідність “поголовної мобілізації всіх чоловіків” викликали хвилю обговорень. Основна думка звучить просто: війна затяжна, людський ресурс обмежений, мобілізація пробуксовує — тому треба розширювати її масштаб. Подібні пропозиції, хоч і є нереальними, вказують на важливий факт: Україна мобілізацію провалює. Як це змінити?
Чому пропозиції Савченко та Михайловою нереальні? Навіть не через те, що якщо мобілізувати всіх чоловіків, то економіка впаде. Але де знайти на них всіх озброєння, обмундирування? Як провести з такою кількістю людей ефективні навчання?
Інформатор проаналізував, чому мобілізація в Україні пробуксовує, чого вимагає довготривала війна, і що пропонують експерти для вирішення цього питання.
Чому пробуксовує мобілізація? Аналіз причин
Ще у червні Інформатор детально аналізував процеси так званої “бусифікації” чоловіків з вулиць. Вони відбувалися на тлі зруйнованої вщент економіки за відсутності відповідної військової підготовки, а деякі нюанси повторювали відомі тактики “могилізації” ОРДЛО. Як наслідок, маємо ряд причин, чому зараз склалася криза у мобілізаційних процесах:
- Дискредитація ЗСУ як інструмента мобілізації. Нині мобілізаційні заходи в Україні здійснюють територіальні центри комплектування (ТЦК), що є частиною сухопутних військ ЗСУ. Це створює кілька проблем: проблеми мобілізації накладаються на репутацію ЗСУ. Всі факапи в організації та примусові заходи, пов’язані з ТЦК, автоматично кидають тінь на армію.
- Юридичний аспект. Відповідно до законодавства, відповідальність за мобілізацію лежить на Кабміні. Можливо, якби мобілізаційні заходи здійснювали цивільні органи, вони могли б краще балансувати економічні потреби та мобілізаційні запити.
- Відсутність довгострокового плану мобілізації. Короткострокові рішення були ефективними у перший рік повномасштабного вторгнення, але тепер війна перейшла у затяжну фазу. На сьогодняшній день немає чітких правил гри: ані конкретних термінів служби, ані ротації, ані системи надання відпусток. Багато військових служать без ротацій по кілька років, що є основним чинником демотивації.
- Гарантії та пільги. Високі зарплати, реальні пільги для мобілізованих мали б стати основним інструментом залучення, але це досі не працює повноцінно.
- Робота із суспільством. Багато людей не розуміють, як довго триватиме війна, і не готові до безкінечної служби.
Вік мобілізованих чи оснащення: де “чорна діра”?
Деякі експерти та військові наголошують, що на фронті помітна відсутність чоловіків середнього віку (35-50 років). Водночас багато наймолодших, включно з 18-річними, і значна частка старших бійців – 50+. Мовляв, у цьому і полягає проблема, бо виходить, що треба розшукати цю чорну діру – категорію чоловіків 35-50 років, пише журналістка Анна Калюжна. І вже звідси, на її думку постають інші складнощі, які полягають у:
- Низькій мотивації “середнього” покоління. Люди цього віку, маючи сім’ї та роботу, активно ухиляються від мобілізації.
- Проблемах із виявленням та залученням людей до служби. Часто ця категорія є найменш доступною для ТЦК.
Військовослужбовець Ігор Луценко відповів під дописом: “До речі це правда
Я дуже мало зустрічав ровесників”. Але ж, насправді, можна й половину населення країни мобілізувати. Та питання в тому: чим їх забезпечити на фронті? Якщо навіть нині не вистачає зброї та спорядження для вже мобілізованих. Тож такі пропозиції також виглядають відірваними від реальності.
Цю проблему підтвердив радник президента України Дмитро Литвин у своєму дописі у соцмережі. Він наголосив: “Немає сенсу чути заклики до України знизити мобілізаційний вік, коли ми бачимо, що раніше оголошене обладнання не надходить вчасно”.
Україна вже відчуває дефіцит зброї для оснащення своїх військових, і ця ситуація напряму залежить від темпів постачань від західних партнерів. Як зазначив Литвин, проблеми із логістикою чи нерішучість союзників компенсувати за рахунок молодих хлопців на фронті неможливо.
Що пропонують експерти: ключові рекомендації
Вочевидь, Савченко з Михайловою розуміють, що в Україні провалюється мобілізація, але їх пропозиція щодо залучення всіх поголовно чоловіків до армії мало того, що нереальна, вона ще й малоефективна. До речі, до них доєдналася нещодавно і Вікторія Спартц, член Конгресу США, українка за походженням, яка у своєму інтервʼю CNN заявила, що не має українська нація виживати тільки за рахунок молодих хлопців, які її захищають і без ротацій спочатку війни перебувають на фронті. Вона заявила, що вся нація має працювати на перемогу.
І саме ж Спартц у квітні цього року не підтримувала пакет допомоги для України. Її поправка пропонувала виключити з пакета фінансову допомогу Україні та заборонити передачу українським військам зброї з арсеналів американської армії. Тобто, у примусі з боку США виявляється надто багато протиріч.
Командир підрозділу ГУР “Химера” на псевдо Каппа також пише, що замість того, щоб з перших днів надати Україні всі необхідні дозволи та зброю, щоб ми могли вести асиметричну боротьбу з більшим ворогом, опираючись на технології, а не на кількість людей, США закликають Україну негайно знизити мобілізаційний вік до 18 років.
“Наймогутніша держава світу пропонує нам тупо мобілізувати квіт нації? Логічно і потужно. Так і переможемо”, – іронізує він.
Журналістка Леся Падалка ще раніше писала, що “знизити мобілізаційний вік – це означає, що після 9 класу з України будуть виїжджати всі здорові хлопці. Тут взагалі варіантів не існує”.
За словами добровольця 24-го ОШБ “Айдар” Станіслава Бунятова, навіть зниження мобілізаційного віку до 45 років призведе до втрати досвідчених “дідів” у штурмових підрозділах і залучення тих, хто раніше ухилявся від служби. Він наголошує, що замість реальної допомоги інвалідам війни держава витрачає ресурси на тих, хто купив собі “інвалідність”, а командують мобілізацією генерали, які часто не розуміють основ військової справи.
Розвиток прозорих механізмів мобілізації
Логічно, що передача мобілізаційних функцій Кабміну дозволила б відокремити армію від непопулярних заходів і знизити рівень дискредитації. Введення прозорих правил мобілізації з урахуванням економічних потреб країни, чітких прав та гарантій для мобілізованих, встановлення чітких термінів служби, обов’язкових ротацій та відпусток дещо б покращило становище з набором у ЗСУ.
Не менш важливо було б підвищити матеріальне забезпечення армії: йдеться про зарплати, медичні послуги, систему підтримки сімей мобілізованих. Потрібно проаналізувати причини низької представленості у військах вікової групи 35-50 років, про яку кажуть деякі військові. Активна робота з цією категорією через цільові кампанії, залучення мотиваційних програм та роботу з підприємствами також могла б покращити існуючий стан речей.
Важлива мотивація, а не примус. Бо війна зазвичай викликає негатив до примусових заходів. Альтернативою має стати потужна інформаційна кампанія, що пояснює, чому служба потрібна, і які переваги вона дає. Так, наприклад, голова Ради резервістів Сухопутних військ Іван Тимочко зазначив, що з 1 січня 2025 року всі чоловіки 18-25 років пройдуть базову військову підготовку.
“Це не мобілізація. Але це підготовка людей, які будуть мати первинні базові і фахові навики: володіти зброєю, обрати спеціальність, якщо їх у майбутньому призовуть. Тобто дізнатися, чим живе і дихає армія, щоб багато страхів знялося. І паралельно, щоб мати підготовлене населення. Оце правильний буде підхід і є”, – зазначив Тимочко.
Підсумуємо, що модель “загнати на фронт” як пропозиція поголовної мобілізації виглядає емоційною та позбавленою реалістичності. Масова мобілізація створить колапс у військовій логістиці та економіці. Замість того, щоб закликати до радикальних заходів, варто розвивати прозорі механізми мобілізації, мотивувати суспільство, а не загострювати ситуацію. Реформа системи мобілізації та правильна робота з різними категоріями населення — єдиний реалістичний шлях у довготривалій війні. Як ні, то тоді вже точно, за словами ветерана російсько-української війни, або мобілізація, або капітуляція перед Росією. Однак першочерговим все-таки залишається питання оснащення і озброєння війська. Бо ніяким людським ресурсом таку чорну діру не виправити, як би деяким союзникам не кортілося.
