У Печерському районі Києва на Звіринці планують віддати під забудову цілий квартал, збудований у необароковому стилі. Він називається “кварталом Добровольського” – і офіційно є місциною з найменшою щільністю населення у центральній частині Києва. Квартал забудували у першій половині 1950-х після великої трагедії, що сталася тут у червні 1918 року. Нині ж забудовники хочуть звести замість цегляних будинків три 16-поверхівки.
Стара добра “туалетна” схема
Про нову схему із перерозподілу київської землі повідомив столичний пам’яткоохоронець Дмитро Перов. Вона стосується кварталу, що обмежений вулицями Бастіонною, Білокур та Бойчука на Звіринці – вниз після базару “Яма” за Печерським мостом. Перов каже, що забудовник, ТОВ “Арартгрупбуд”, реалізував звичайну “туалетну” схему: приватизувати мале й незначне приміщення – сарай, туалет чи, у даному випадку, сміттєзбірник у дворі – та вимагати від Київради передати всю оточуючу землю у користування, але вже під будівництво.
“Але це ще не найцікавіше. Далі – “спливає” проект “реконструкції кварталів застарілого житла”, де будинки 4, 6 та 8 на вул. Білокур вже прямо йдуть під знос. Попри статус памʼяток, на їх місці мають збудувати три нові 16-поверхові будівлі”, – пише Перов.
Пам’яткоохоронець зазначає, що місцеві мешканці виступають проти знесення їхніх будинків. Але в Київраді вже, нібито, є протоколи “мертвих” слухань (тобто, вони були громадськими, але уповноваженою особою на них обрали місцевого мешканця, що помер за декілька років до їх проведення). У коментарях до допису Перова мешканці будинків, що мають бути знесені, обурюються такими планами.
“Я місцевий. Звісно, усі проти. Ці будинки будували полонені німці, вони ще простоять років сто. Місцеві нізащо не переїдуть з цього затишку – у якісь коробки”, – зазначає киянин Олександр Корогод.
Цікаво, що у коментарях пригадали, як аналогічну схему реалізували на вул. Круглоуніверситетській, поблизу урядового кварталу. Там також відселили мешканців старих історичних будівель, але коли забудовник звів висотки – видавати мешканцям квадратні метри замість їхніх, знесених, не став. Виявилося, що обіцянки не були формалізовані, відтак, забудовник формально не був нічого винен. Це розуміють і місцеві, зі Звіринця.
“Я – мешканка будинку за адресою вул. Білокур, 6. Жодної людини, яка б хотіла переселитися, у нашому будинку нема. Будинки в доброму стані, тому зі сторони мешканців точка зору – єдина”, – зазначила у коментарі киянка Людмила Маркова.
Квартал забудували за 30 років після великої трагедії
Про сам квартал розповідає києвознавець Антон Короб у своєму Facebook. Він називається за ім’ям базару “Яма”, що просто за Печерським мостом (і справді – будинки тут стоять у низині, і – парадокс – до них доводиться спускатися, навіть якщо ти піднімаєшся вулицею Бойченка). На початку ХХ ст. тут стояли військові склади, і у червні 1918 року саме тут сталася жахлива трагедія – внаслідок диверсії склади злетіли в повітря, забравши з собою понад 200 людських життів та зруйнувавши 900 будинків.
“Після розбору руїни ділянка стала нагадувати місячну поверхню, вкриту вирвами та ямами. До розбудови взялися лише після Другої світової. У Державних архітектурних майстернях м. Києва під керівництвом видатного архітектора Анатолія Добровського (керував забудовою Хрещатика – Ред.) була розроблена типова серія проєктів житлових будинків 1-302. Три з яких і були реалізовані у цьому кварталі”, – розповідає Короб.
З 1949-го по першу половину 1950-х тут звели 12 житлових будівель – триповерхових цегляних і шлакоблочних, з високими дахами та декорованими фасадами, – та дитсадок. Оздоблення будівель нехарактерне для СРСР. Так, смуги з широких блоків чергуються з вузькими, що створює додатковий декоративний ефект та нагадує давньоримське, візантійське, або й старокиєвське мурування. Дахи покривали керамічною плиткою (мода на неї якраз почалася після війни), деякі будівлі були потиньковані.
“Для формування архітектурного образу було залучено елементи, розроблені під впливом української народної архітектури (дахи з широкими виносами, кручені колонки), народного декоративного мистецтва (розетки під карнизами, обплетені виноградом півколони), українського бароко (фронтони, деякі портали), неокласицизму (йоніки, кесони), іспанської архітектури 16-17 ст (масивні вхідні групи)”, – веде далі Короб.
Головною будівлею ансамблю є багатосекційний житловий будинок з гуртожитком та закладами торгівлі на першому поверсі. Величезний фасад, що вигинається дугою у бік скверу перед Печерським мостом, фланковано двома вежоподібними обʼємами з величезними лоджіями між пілонами останніх двох поверхів. Архітектурне вирішення споруди – своєрідне крещендо всього ансамблю.
“Тут і помпезний портик, що обрамляє арку величезну арку проїзду у двір з кесонованим склепінням, і фігурні необарокові фронтончики з люкарн яких зараз стирчать дроти супутникового ТБ, і блюзнірські по відношенню до голодного народу рельєфи з рогами достатку”, – зазначає києвознавець.
До речі, за його оцінкою, нині у кварталі помітне досить байдуже ставлення управляючої компанії до потреб місцевих мешканців, та їхнього благоустрою. На думку пам’яткоохоронців, це відбувається через те, що на квартал вже давно “точать зуби” забудовники – зрештою, останній з них і провів “туалетну” схему.
Забудову на місці заводу “Більшовик” заморозили до завершення війни
Нагадаємо, нещодавно Інформатор писав про те, що забудовники, що викупили завод “Більшовик” у Києві задля зведення там сучасного житла, вирішили заморозити проєкт до завершення війни. На місці колишніх заводських корпусів мали б звести комфортабельний бізнес – житловий район з сучасним простором, що відповідав би концепції “місто в місті”. Час реалізації проєкту зайняв би 10-12 років, тепер будь-які роботи поставлені на паузу.
Також ми розповідали, що Київрада збільшила розмір статутного капіталу КП “Спецжитлофонд”. Йому дали чималу суму – одразу 3 млрд грн, а оглядачі стверджують, що головним заінтересантом цього є колишній “важковаговик” столичної політики та бізнесу ще з часів Леоніда Черновецького, Денис Комарницький. Інформатор дослідив останні закупівлі “Спецжитлофонду” і знайшов ознаки того, що підприємство дійсно готується стати забудовником.
