В Україні фінансовий моніторинг стає випробуванням для клієнтів. Банківські установи, керуючись вимогами законодавства, дедалі частіше блокують рахунки, зупиняють операції та запитують купу документів. За 9 місяців 2024 року Державна служба фінансового моніторингу отримала понад 1,3 мільйона повідомлень про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу. Про це йдеться у публікації “Мінфіну”.
Глобально система фінансового моніторингу має на меті виявляти порогові та підозрілі операції. Операції на значні суми, трансакції з офшорними юрисдикціями чи незвичайна поведінка клієнта викликають особливу увагу. Закон передбачає автоматичний моніторинг операцій на суму понад 400 тисяч гривень, але й дрібніші суми можуть стати причиною перевірки, якщо банк вважає їх підозрілими.
Що говорить статистика про фінмоніторинг
За даними сервісу Опендатабот, понад 1,3 мільйона повідомлень про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, отримала Державна служба фінансового моніторингу України за 9 місяців 2024 року. Це вже на 27% більше, ніж за аналогічний період торік. Кожне п’яте повідомлення стосується підозрілих операцій, які можуть бути пов’язані із відмиванням коштів, корупцією чи фінансуванням тероризму. Від початку року вдалося зупинити таких операцій на суму 6,1 мільярда гривень. Загалом сума фінансових операцій у переданих Держфінмоніторингом до правоохоронців матеріалах сягнула 53,1 мільярда гривень.
1 302 053 повідомлення про фінансові операції, що підлягають моніторингу, отримала служба Держфінмоніторинга цьогоріч. За рік таких повідомлень побільшало на 27%. У 80% або 1,05 млн ці повідомлення стосуються порогових фінансових операцій — тобто тих, що перевищують встановлену законодавством суми (понад 400 тисяч гривень на місяць). Ще 20% або 254,5 тисячі — це підозрілі операції, які можуть бути пов’язані із відмиванням коштів, корупцією чи фінансуванням тероризму. 99% усіх повідомлень подано банками. Лише 12 850 повідомлень (близько 1%) передали небанківські установи (кредитні спілки, страхові компанії, ломбарди).
Після перевірки ті операції, які визнаються підозрілими, направляються далі у правоохоронні органи. Цьогоріч Держфінмоніторинг загалом направив 780 таких матеріалів. Найбільше матеріалів направили до Національної поліції України (НПУ): 223 матеріали або 28,6% від загальної кількості. До поліції направляють матеріали, пов’язані із шахрайством та фінансовими махінаціями, розкраданням коштів, кіберзлочинами тощо. Наразі це справи на суму понад 15 мільярдів гривень. Ще 218 матеріалів (27,9%) на суму 9,7 мільярда гривень було передано до Служби безпеки України (СБУ). Переважно, йдеться про операції, пов’язані з державною зрадою, колабораціонізмом, злочинними організаціями.
120 матеріалів направили до Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). Це справи, що стосуються міністрів, депутатів, суддів, керівників державних підприємств. Загалом у таких справах йдеться про операції на 7,06 мільярда гривень. Більш ніж половина з цих коштів — 59% або 4,2 мільярда гривень — стосуються злочинів, які скоїли керівники державних підприємств. У 109 матеріалах йшлося про підозри у фінансуванні тероризму чи сепаратизму. Ще у 173 матеріалах Держфінмоніторинг виявив корупційні ризики на 12,1 мільярда гривень.
«Червоні прапорці» для банків
Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено порогові та підозрілі фінансові операції (статті 20, 21 закону відповідно), що викликають сумнів у їхній легітимності та законності.Для банку червоним прапорцем стають такі транзакції:
- якщо хоча б одна зі сторін-учасниць фінансової операції має реєстрацію, місце проживання чи місцеперебування в державі, що здійснює збройну агресію проти України;
- фінансові операції політично значущих осіб (РЕР), членів їхньої сім’ї або осіб, пов’язаних із політично значущими особами;
- платіжні операції з переказу коштів за кордон;
- фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів);
- фінансові операції електронного резидента (е-резидента).
- незалежно від суми їхнього проведення, підозрілими вважаються фінансові операції або спроба їхнього проведення, якщо суб’єкт первинного фінансового моніторингу (наприклад банк) має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов’язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
Банк зобов’язаний відмовитися від ділових відносин із клієнтом, якщо:
- не можна провести ідентифікацію або перевірку клієнта або встановити кінцевих бенефіціарних власників і є сумніви, що клієнт діє від свого імені;
- клієнт має занадто високий ризик або не надає необхідних документів для перевірки;
- клієнт надає неправдиву інформацію або намагається ввести в оману;
- виявлено, що банк або інша фінансова установа є банком-оболонкою або має з ним кореспондентські відносини;
- не можна встановити особу, від імені якої проводиться фінансова операція, або її кінцевого бенефіціарного власника.
Чи є вихід із цієї ситуації
На думку юристів, клієнти банків мають можливість і навіть повинні ознайомитися з правилами фінансового моніторингу, програмами проведення первинного фінансового моніторингу та іншими документами з питань фінансового моніторингу. Такі документи приймаються відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 07.06.2024 року № 282 і публікуються банками на офіційних сайтах та інших ресурсах. Законодавство гарантує право на отримання пояснень від банку щодо заблокованих операцій. Клієнт має право вимагати чіткої відповіді, чому його рахунок або транзакція стали об’єктом перевірки.
Клієнтам також варто бути готовими до співпраці. Надавати правдиву інформацію про джерела доходів, заздалегідь збирати документи на підтвердження великих операцій, — це допоможе уникнути багатьох проблем. Якщо ж клієнт вважає, що рішення банку, яке було прийняте в рамках виконання вимог фінансового моніторингу, порушує його права або є необґрунтованим, то в нього є кілька варіантів дій. Так, він може звернутися безпосередньо до банку з вимогою надати пояснення причин блокування рахунку або відмови у проведенні операції. Банк зобов’язаний надати відповідь, і клієнт може спробувати розв’язати питання шляхом подальшого діалогу.
“Якщо це не приведе до позитивного результату, клієнт може звернутися до Національного банку України. Важливо підготувати детальний запит, в якому треба описати ситуацію, вказати порушення та вимагати втручання регулятора. Нацбанк може здійснити перевірку дій банку і у разі виявлення порушень застосувати відповідні санкції до фінансової установи. Окрім того, якщо клієнт вважає, що йому було завдано фінансових або інших збитків через розірвання ділових відносин банком, він має право на компенсацію. Для цього також можна звертатися до НБУ, а у разі, якщо це не дало результату, то звернутися з позовом до суду, оскаржуючи дії банку”, – радять юристи.
Ключовою проблемою є відсутність прозорості та зрозумілості у процесі фінансового моніторингу, принаймні для клієнтів. Банки розробляють власні політики перевірки транзакцій, базуючись на загальних вимогах закону, але застосовують їх по-різному. Тож клієнт може зіткнутися із ситуацією, коли одна й та сама операція у різних банках трактуватиметься зовсім інакше. Один банк може без проблем провести транзакцію, тоді як інший заблокує рахунок через підозру в нелегальній діяльності. Інформація про відмову клієнту в обслуговуванні банком на підставі вимог фінансового моніторингу не є автоматично доступною для інших банків. Також кожен банк здійснює незалежну перевірку клієнта відповідно до своїх внутрішніх процедур фінансового моніторингу. Тому відмова одного банку не обов’язково призведе до аналогічного рішення іншого банку, якщо той не виявить порушень у діяльності клієнта.
“Якщо клієнт не може отримати обслуговування у банках через відмову у зв’язку з порушеннями вимог фінмоніторингу, теоретично його доступ до фінансових послуг може бути ускладнений. Проте це не означає, що людина автоматично позбавлена всіх можливостей для здійснення фінансових операцій. За певних умов (наприклад, наявності законних доходів і відповідних підтверджувальних документів) можна звернутися до альтернативних фінансових установ, які можуть надати послуги. Зазначена ситуація не означає, що клієнт буде остаточно позбавлений доступу до фінансової системи, однак можуть виникнути певні труднощі, які потребують уточнення або додаткових кроків для їхнього подолання”, – додали юристи.
Юристи зазначають, що коли банк розриває з клієнтом відносини і повертає залишок коштів клієнта на рахунок іншого банку, з великою ймовірністю другий банк також поцікавиться джерелом походження коштів і фінансовою історією. Оскільки банк розриває відносини на підставі статті 15 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», інший банк одразу переміщає такого клієнта в потенційну ризиковану групу.
