У сучасному суспільстві дедалі більше пар вибирають спільне проживання без формальної реєстрації шлюбу. Така форма стосунків, що називається цивільним або фактичним шлюбом, має ряд специфічних особливостей, переважно в контексті правового регулювання. Міністерство юстиції детально пояснює основні аспекти правового управління цивільним шлюбом.
Чим цивільний шлюб відрізняється від зареєстрованого
Цивільний шлюб — це форма співжиття між двома особами, які мешкають разом та ведуть спільне господарство, але не зареєстровані як подружжя у державних органах реєстрації актів цивільного стану. Хоча поняття «цивільний шлюб» відсутнє в законодавстві України, певні аспекти таких відносин регулюються Сімейним кодексом. Зокрема, відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, майно, набута під час спільного проживання чоловіка та жінки без офіційного шлюбу, може вважатися їх спільною сумісною власністю, якщо буде підтверджено факт спільного проживання та придбання майна за спільні кошти.
Водночас, стаття 21 Сімейного кодексу України зазначає, що просте співжиття одним сімейним подружжям без реєстрації шлюбу не створює прав і обов’язків, характерних для легального подружжя. Для отримання таких прав особами у фактичних шлюбних відносинах потрібно підтвердити відповідні обставини в судовому порядку.
Основна відмінність цивільного шлюбу від зареєстрованого полягає в відсутності офіційної реєстрації, що, в свою чергу, призводить до недостатнього юридичного захисту. Партнери, які перебувають у законно зареєстрованому шлюбі, автоматично отримують низку прав і гарантій, зокрема в сфері майнових, спадкових, соціальних та процесуальних правовідносин. Натомість у цивільному шлюбі реалізація таких прав можлива тільки за допомогою додаткових правочинів або після отримання відповідного судового рішення.
Права та обовʼязки партнерів у цивільному шлюбі
Оскільки цивільний шлюб не офіційно зареєстрований, його учасники не автоматично отримують всіх прав і обов’язків, закріплених для подружжя. Проте в окремих випадках законодавство надає можливість визнання певних прав, якщо буде підтверджено факт спільного проживання, ведення спільного господарства та інші обставини.
Права:
- Право на спільну власність. Згідно зі статтею 74 Сімейного кодексу України, майно, набута під час спільного проживання, може визнаватися спільною сумісною власністю, якщо підтверджено, що воно придбане за спільні фінансові ресурси.
- Право участі у вихованні дитини. Батьки, незалежно від реєстрації шлюбу, мають рівні права та обов’язки стосовно своєї дитини. Це включає право на участь у вихованні, спілкування, вибір місця проживання дитини та інше.
- Право на аліменти для дитини. Незважаючи на відсутність формальних зобов’язань щодо сплати аліментів у цивільному шлюбі, один із батьків може звернутися до суду для їх стягнення.
- Право на спадкування. Партнер у цивільному шлюбі не є спадкоємцем першої черги, отже, може успадковувати лише за наявності заповіту або як спадкоємець четвертої черги, якщо проживав із померлим однією сім’єю не менше п’яти років і за умов відсутності спадкоємців попередніх черг.
Обовʼязки:
- Утримання дитини. Обов’язок економічного забезпечення дитини покладається на обох батьків, незалежно від форми шлюбу. Це включає фінансування харчування, одягу, лікування, освіти та інших витрат.
- Ведення спільного господарства. Хоча це не закріплено законодавчо як обов’язок, партнери зазвичай разом несуть витрати на житло та побут. У разі завершення стосунків можуть виникнути розбіжності щодо компенсації витрат або розподілу спільного майна.
- Моральна та етична відповідальність. Незважаючи на те, що нема юридичних норм, які прямо регламентують моральні обов’язки у цивільному шлюбі, принципи взаємоповаги, підтримки та відповідального ставлення можуть відігравати важливу роль у окремих сімейних спорах — зокрема, як додаткові обставини, що характеризують поведінку учасників.
Доказування цивільного шлюбу в суді
Доказування факту спільного проживання в суді є необхідним, якщо йдеться про вирішення майнових спорів або встановлення аліментних зобов’язань. Основними доказами цивільного шлюбу є:
- показання свідків;
- свідоцтво про народження спільної дитини;
- довідки з місця проживання;
- виписки з будинкових книг про реєстрацію або вселення;
- докази спільного придбання майна (платіжні документа, квитанції, рахунки тощо);
- спільні фотографії, зокрема з відпусток або з батьками;
- довідки житлових організацій та сільських рад про сумісне проживання;
- церковні документи про проведення обряду вінчання;
- листи особистого та ділового характеру;
- заяви, анкети, переписки, з яких видно, що чоловік та жінка вважали себе подружжям та дбали одне про одного, тощо.
Партнерам, які обирають спільне проживання без офіційної реєстрації, варто усвідомлювати ризики та заздалегідь вживати заходів для захисту своїх прав. Зокрема, укладати відповідні угоди, оформляти документи, вести облік спільного майна. Міністерство юстиції закликає громадян свідомо та відповідально підходити до правового оформлення своїх стосунків. Обізнаність у своїх правах — гарант їхнього захисту.
Як раніше повідомляв Інформатор, з 1 січня 2013 року в Україні почав діяти Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (ДРРП). Він замінив попередні реєстри прав на нерухомість (Реєстр прав власності на нерухомість та паперові реєстраційні книги та реєстраційні справи БТІ). Щоб повноцінно користуватися державними електронними послугами та забезпечити свої майнові права, громадянам, які отримали право власності до 2013 року, слід зареєструвати його в Державному реєстрі прав.
