Жінка підписала депозитний договір з ПриватБанком, але їй не повертають вклад, тож вона звернулася до суду з вимогою стягнути 10 тисяч доларів. Це викладено у рішенні Печерського районного суду Києва, яке було оприлюднено 27 листопада 2025 року.
29 червня 2011 року між жінкою та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний контракт. На його виконання був відкритий рахунок, на який спочатку було внесено 5 тисяч доларів, а 7 листопада 2013 року – ще 5 тисяч. У червні 2014 року банк отримав звернення від 14 червня 2014 року, в якому вкладниця просила повернути свій вклад. Станом на 7 вересня 2022 року ці вимоги залишилися невиконаними. Громадянка просить розірвати депозитний обов’язок, укладений 24 вересня 2012 року, й стягнути на її користь суму вкладу – 10 тисяч доларів, 74 долари – нараховані, але не зняті відсотки, а також 6 700 доларів – відсотки за період з 1 березня 2014 року по 13 липня 2022 року, і 2 413 доларів – 3 % річних за період з 30 червня 2014 року по 13 липня 2022 року.
Що вирішив суд?
Позов жінки був частково задоволений. Суд ухвалив розірвати депозитний договір від 24 вересня 2012 року, укладений між нею та публічним акціонерним товариством «ПриватБанк». З фінансової установи на її користь буде стягнуто суму вкладу за цим договором у розмірі 10 тисяч доларів, 74 долари – нараховані, але не зняті відсотки, 6 700 доларів – відсотки за період з 1 березня 2014 року по 13 липня 2022 року та 855 доларів – 3 % річних, без утримання податків і зборів, які підлягатимуть в подальшому утриманню в установленому законом порядку.
“Відмовляючи у поверненні коштів, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною. Стосовно стягнення 3 % річних, суд не погоджується з розрахунками позивача та застосовує строк позовної давності. Нарахування процентів за статтею 625 Цивільного кодексу України можливе виключно в межах даної справи за період з 7 вересня 2019 року по 13 липня 2022 року, оскільки дата подання позову є 7 вересня 2022 року, а нарахування 3 % річних обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову. Як підтверджують матеріали справи, сума боргу становить 10 тисяч гривень. Період прострочення виконання грошового зобов’язання (з урахуванням строку позовної давності) тривав з 7 вересня 2019 року по 13 липня 2022 року (1041 календарний день). Тож 10 тисяч доларів х 3 % х 1041 к.д. / 365 к.д. = 855 доларів. Висловлюючи заперечення щодо позову, відповідач посилався на те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем, стверджуючи, що правильним відповідачем є ТОВ «ФК «Фінілон», оскільки останнє на основі договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року стало боржником за депозитним договором. Суд відхиляє такі доводи, оскільки не надано доказів, зокрема письмової згоди кредитора – позивача на зміну боржника. Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України не передбачено можливості заміни боржника без згоди кредитора. Суд зазначає, що кожна зі сторін зобов’язана довести обставини, на які вона посилається у своїх вимогах і запереченнях, а доказування не може базуватися на припущеннях. На основі викладеного, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню”, – підкреслив суд.
