В ході господарської діяльності, особливо при придбанні техніки на значні суми, підприємства стикаються не лише з фінансовими, а й юридичними ризиками, пов’язаними з контрагентами. Законодавство України, а також практика податкових органів та судів вимагають від платників податків дотримуватись належної обачності при виборі постачальників. Про це розповів Інформатору податковий адвокат юридичної компанії «Приходько та партнери» Євген Ясинський.
Термін «ризиковий контрагент» не має прямого закріплення в законодавстві, однак активно використовується у податковій практиці. Тому до «ризикових контрагентів» належать компанії, які входять до переліку ризикових платників згідно з Порядком № 1165.
“Пам’ятайте, що якщо платника внесено до переліку ризикових відповідно до Порядку № 1165, система реєстрації податкових накладних часто автоматично блокує їх”, – наголосив Ясинський.
Щоб розблокувати, необхідно надати пояснення та підтверджуючі документи в податкову. Водночас, опинившись у списку ризикових платників податку, шанси на реєстрацію податкової накладної з результатів поданих пояснень майже дорівнюють нулю. Таким чином, податковий кредит на придбане обладнання ви не отримаєте.
“Також ви можете бути визнані ризиковими, якщо проводите масові операції з контрагентами, які вже є в переліку ризикових”, – зазначив Ясинський.
Окремим ризиком є відбування документальних перевірок. Під час перевірок податкова використовує інформаційно-аналітичні бази, тож операції з ризиковими контрагентами підлягають ретельній перевірці. Зазвичай це є підґрунтям для зняття не підтверджених витрат, зменшення податкового кредиту, збільшення об’єкта оподаткування.
“Співпраця з ризиковим контрагентом може поставити під сумнів реальність господарської операції та призвести до суттєвих податкових і правових наслідків. Належна обачність, документально підтверджена, — найкращий захист як перед контрагентом, так і перед податковим органом”, – резюмував Ясинський.
Як має бути організовано порядок погодження договорів на підприємстві
Раніше ми писали, що правильно організований порядок погодження договорів є важливим інструментом управління правовими та фінансовими ризиками підприємства. Погодження договорів повинно бути не тільки формальністю, а й ефективною процедурою, яка дозволяє уникнути недоліків у змісті договору, узгодити позиції різних підрозділів та виявити потенційні ризики до моменту підписання. Як розповіла Інформатору юристка практики господарського права юридичної компанії «Приходько та партнери» Вікторія Огородник, метою погодження договорів є перевірка відповідності проєкту договору інтересам підприємства, забезпечення дотримання вимог законодавства, узгодження технічних, фінансових, господарських та правових умов, зниження ризику конфліктів, збитків або судових спорів у майбутньому.
Варіант 1: За наявності електронної системи документообігу
У сучасних компаніях дедалі частіше використовуються електронні системи погодження договорів (наприклад, M.E.Doc, SharePoint, CRM-системи, внутрішні платформи). Це дозволяє автоматизувати, уніфікувати та прозоро відстежувати всі етапи:
Відповідальний відділ (ініціатор) завантажує проєкт договору в систему. По черзі договір перевіряється:
- Фінансовим відділом – на відповідність бюджету та наявність фінансування.
- Відділом постачання/виробництва/ІТ – технічні умови, строки, обсяги.
- Службою безпеки – перевірка контрагента (див. пункт 3).
- Юридичним відділом (на завершальному етапі) – на предмет законності, коректності формулювань, відсутності ризиків.
Кожен підрозділ має можливість:
- залишити коментар або зауваження;
- погодити документ або повернути його на доопрацювання.
Після усунення всіх зауважень договір підлягає остаточному погодженню юристом, який перевіряє узагальнені зміни та надає “зелене світло” на підписання. Переваги: чіткий контроль, відстеження відповідальних осіб, уникнення втрати документів, зменшення людського фактора.
Варіант 2: У разі відсутності електронної системи
Якщо підприємство не має електронної системи, порядок погодження можна реалізувати в паперовому або змішаному форматі (пошта + документообіг):
- Проєкт договору роздруковується (або надсилається електронною поштою) у внутрішньому листі погодження.
- Встановлюється послідовність, в якій структурні підрозділи надають свої висновки:
- Письмові резолюції/коментарі додаються до договору.
- Кожен відділ має визначений термін для погодження (наприклад, 1-2 робочі дні).
Після внутрішнього погодження договір передається до юридичного відділу, який: аналізує зауваження інших підрозділів; усуває ризикові положення; готує фінальну версію договору до підписання. Рекомендація: навіть у паперовому форматі варто ввести Журнал погодження договорів або таблицю Excel для фіксації дати, відповідальних та статусу договору.
Можливі наслідки співпраці з ненадійним контрагентом
“Ненадійний контрагент” – це фізична або юридична особа, яка:
- має проблеми з виконанням зобов’язань (затримки платежів, невиконання договорів);
- має негативну репутацію;
- перебуває у стані ліквідації, банкрутства або судових суперечок;
- фігурує у списках санкцій або розслідувань;
- виявляє ознаки фіктивності чи шахрайства.
Основні ризики для підприємства
Фінансові втрати
- Невиконання умов договору: поставка неякісного товару, порушення строків, відмова від виконання.
- Збитки від передоплати за договором, яка не була виконана.
- Зростання дебіторської заборгованості без шансів на її стягнення.
Юридичні наслідки
Неможливість захистити свої інтереси у суді (якщо контрагент “фіктивний”).
- Визнання договору недійсним (наприклад, якщо контрагент не мав повноважень або правоздатності).
- Проблеми з податковими органами (особливо за фіктивним ПДВ-кредитом, “скрутками”).
Репутаційні ризики
- Втрата довіри з боку партнерів, клієнтів, інвесторів.
- Асоціація з сумнівними структурами (особливо, якщо контрагент фігурує у кримінальних справах).
Операційні затримки
Як знизити ризики співпраці
Перевірка контрагента перед укладенням договору:
- Витяг з ЄДРПОУ, статус платника ПДВ.
- Податковий борг (можна перевірити онлайн).
- Судова історія (через Єдиний державний реєстр судових рішень).
- Публічні дані (репутація, публікації, новини).
- Перевірка повноважень підписанта (довіреність, статут).
- Внесення до договору страхових механізмів: аванс лише за гарантійним листом або страховим зобов’язанням; штрафні санкції за невиконання зобов’язань; забезпечення виконання (завдаток, порука, банківська гарантія).
