Жінка подала заяву до Пенсійного фонду щодо призначення пенсії. Однак їй було відмовлено у зв’язку з недостатньою кількістю загального страхового стажу для отримання пенсії за віком. При цьому трудова книжка не була взята до уваги через наявність виправлення. Це відображено в рішенні Радехівського районного суду Львівської області, опублікованому 31 грудня 2025 року.
19 серпня 2025 року, досягнувши пенсійного віку, жінка звернулася до Пенсійного фонду з проханням про призначення пенсії. Вона надала список правовстановлюючих документів, які підтверджують стаж роботи, рівень доходу та період навчання. Проте, Пенсійний фонд відхилив її заяву, зазначивши, що загальний стаж є недостатнім для призначення пенсії за віком. А трудова книжка не була врахована через некоректне написання по батькові, яке не підтверджується належним чином, а також невідповідність прізвища паспортним даним. Жінка вважає, що причини таких помилок виникли внаслідок неточного перекладу імені з російської на українську мову. Це призвело до невідповідності між документами, що посвідчують особу, та трудовою книжкою, виданою на її ім’я. У зв’язку із цим виникла необхідність підтвердити, що трудова книжка від 10 серпня 1992 року належить їй.
29 грудня 2025 року суд отримав пояснення від ГУ Пенсійного фонду у Львівській області, в яких йшлося про те, що жінка подала заявку на призначення пенсії. Однак їй було відмовлено через ненадійні дані про стаж з трудової книжки колгоспника. Згідно з листом Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 1 січня 2012 року, для ініціювання справи про встановлення належності правовстановлюючих документів необхідно подати заяву з доказами, що цей документ дійсно належить заявнику. Суд у таких справах визначає лише належність документа особі, а не тотожність прізвища, імені, по батькові в різних документах. Тобто встановлюється належність документа, а не особи, що може бути названо по-різному в різних документах. Водночас, цей підхід не застосовується, якщо виправлення не задокументовано належним чином або їх реквізити погано читаються через тривале використання чи неналежне зберігання. За чинним законодавством це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, зазначеного в документі.
Яким було рішення суду?
Суд задовольнив позов жінки. Він вирішив визнати належність їй правовстановлюючого документа, а саме трудової книжки від 10 серпня 1992 року.
“Установлені судом обставини свідчать про те, що визначення факту належності правовстановлюючого документа має юридичне значення для заявника, адже це впливає на реалізацію її права на пенсію. Проте, помилки в написанні прізвища та по батькові в трудовій книжці являються перешкодою для зарахування страхового стажу, а виправити всі неточності в позасудовому порядку неможливо. У цьому випадку встановлення даного факту не пов’язане з вирішенням питання про право, оскільки суд не розглядає наявність трудового стажу для призначення пенсії, а лише підтверджує факт належності трудової книжки. Закон відносить установлення юридичних фактів належності правовстановлюючих документів до справ окремого провадження. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 733/324/21. Отже, проаналізувавши та оцінивши всі наведені докази у їхній сукупності та взаємозв’язку, суд дійшов висновку про те, що факт належності трудової книжки від 10 серпня 1992 року доведений”, – зазначив суд.
