У рішенні Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 березня 2026 року йдеться, що клієнт ПриватБанку отримував на свій рахунок пожертви від американської партнерської організації, проте не надав банку документи, які підтверджують правомірність руху цих коштів. Після перевірки фінансова установа розірвала договори обслуговування та заблокувала рахунки, які чоловік зараз вимагає розблокувати.
18.05.2021 року чоловік уклав з АТ КБ «ПриватБанк» договір про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, у межах якого йому була випущена кредитна картка «Універсальна Gold» з кредитним лімітом 180 000 грн. Кредитним лімітом він користувався з 10.06.2021 року, а операції за карткою відбувалися до 31.07.2024 року, при цьому свої зобов’язання за договором зазвичай своєчасно виконував. Згідно з випискою на 09.07.2024 року, на картковому рахунку був позитивний залишок 425 грн, а вже 11.07.2024 з рахунку списано 2 438 грн у рахунок користування кредитними коштами. Отже 11.07.2024 вважається датою здійснення витрат за рахунок кредитного ліміту. Відповідно до ч. 5 порядку повернення кредиту, останнім днем для внесення мінімального обов’язкового платежу на поточний рахунок є 31.08.2024 — останнє календарне число місяця, наступного за місяцем, у якому були зроблені витрати з кредитного ліміту.
Втім 31.07.2024 банк прийняв рішення відмовити в обслуговуванні, розірвавши договір у зв’язку з виявленим неприйнятно високим рівнем ризику. У поясненні банку зазначено, що клієнт не надав необхідних для належної перевірки документів чи відомостей, ускладнив ідентифікацію та верифікацію або надавав інформацію, яка могла вводити банківську установу в оману. Чоловік стверджує, що особисто не отримував від банку жодних запитів про надання документів чи інформації, потрібних для перевірки.
Унаслідок цього рішення договори банківського обслуговування були достроково розірвані, йому обмежили доступ до дистанційних сервісів (зокрема Приват24) і відмовили в наданні послуг та проведенні фінансових операцій по всіх відкритих рахунках. Фактично банк односторонньо заблокував доступ до кредитних коштів за діючим лімітом, зробивши це за місяць до завершення пільгового періоду (яким мав бути 31.08.2024), що, за словами позивача, порушує договірні умови та його права як споживача і є невиконанням банком своїх зобов’язань перед ним.
У судовому засіданні позивач підтвердив свій позов. За його словами, кредитні кошти використовувалися на придбання хліба, будівельних матеріалів та відновлення пошкоджених об’єктів. Благодійна організація була створена для допомоги регіонам, що постраждали від війни. Реєстратор, який оформлював цю організацію, не надіслав її статут до податкової служби, і з березня 2023 року це рішення оскаржується в Київському апеляційному суді. Пожертви надходили від американської партнерської організації, однак інформації про неї у справі немає, а офіційних договорів із цією структурою не укладалося.
АТ КБ «ПриватБанк» у суді заперечував проти позову. Банк зазначив, що позивач не надав документів, які підтверджують відсутність ознак неприбутковості в благодійної організації, і що за рахунками цієї організації з 2022 по 2024 рік проходили значні суми коштів. Банк також вказав, що пропонував врегулювати питання та просив надати документи, що підтверджують правомірність руху коштів, однак позивач на ці пропозиції не відгукнувся і необхідних документів не подав.
Що вирішив суд?
Суд відмовив у задоволенні позову. У рішенні зазначено, що обслуговування клієнта, характер або наслідки його фінансових операцій могли створювати реальну або потенційну загрозу використання банку для легалізації (відмивання) незаконно отриманих доходів, фінансування тероризму або розповсюдження зброї масового знищення. Тому було прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та відмову від подальшого підтримання ділових відносин шляхом розірвання договору і закриття рахунків на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ.
«За результатами проведеної перевірки банк дійшов висновку, що є підстави вважати фінансові операції та/або дії клієнта підозрілими відповідно до ст. 12 Закону про ПВК/ФТ та додатку 6 (посилені заходи належної перевірки клієнта) Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.05.2020 №65. Зокрема, встановлено: 1) операції є незвично великими; 2) вони проведені в незвичний спосіб; 3) не мають очевидної економічної чи законної мети. Також зафіксовано індикатори з додатка 20 (індикатори підозрілості фінансових операцій до положення №65): п. 2 — клієнт або його представник відмовляється або не бажає надавати інформацію, необхідну для належної перевірки, або надає її в недостатньому чи сумнівному обсязі; п. 15 — характер операції та/або обставини її ініціювання дають підстави вважати, що операція здійснюється від імені або на користь іншої особи, яка не розкрита банку; п. 16 — за рахунком суб’єкта господарювання не сплачено або сплачено в незначному обсязі обов’язкові платежі, що відповідають звичайній господарській діяльності (наприклад оренда, комунальні платежі, податки); п. 25 — тривалий час спостерігається тенденція до високих обсягів дебетових і кредитових операцій за рахунком протягом одного дня (швидке проходження коштів через рахунок, незначне сальдо на початку і в кінці дня й великі щоденні обороти); п. 27 — фінансова операція або їх сукупність не є характерною для звичної діяльності клієнта (за цілями, типом або обсягом), а надані пояснення не є аргументованими. Враховуючи вищевикладене, діяльність клієнта банком визнана підозрілою. Оскільки обслуговування клієнта, характер або наслідки фінансових операцій можуть становити реальну або потенційну загрозу використання банку для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або для фінансування тероризму чи розповсюдження зброї масового знищення, було прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин шляхом їх розірвання і закриття рахунків на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, за винятком випадків, встановлених Кодексом. Враховуючи це, суд вважає, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження заявлених вимог, тож у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі».
