Під час звернення до нотаріуса жінка дізналася про арешт на свій будинок. Підставою для цього обтяження став іпотечний договір, укладений 29.06.2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» і покупцем. Ця інформація міститься в рішенні Рахівського районного суду Закарпатської області, опублікованому 23 січня 2026 року.
Подружжя 06.06.2006 року уклало угоду купівлі-продажу, в рамках якої вони продали житловий будинок, зобов’язавши покупця до 20.06.2006 року здійснити оплату. Оскільки фінансування не було надано в установлені строки, подружжя звернулося до суду для захисту своїх прав. Рішенням суду від 05.09.2006 року у справі № 2-592/2006, яке набрало законної сили, позов було задоволено, договори купівлі-продажу було визнано недійсним, а право власності на будинок закріплено за членами подружжя по 1/2 частини кожному. Однак, після смерті чоловіка, жінка при оформленні спадщини дізналася, що на будинок накладено заборону на відчуження, що стало підставою для нової судової справи щодо визнання іпотечного договору недійсним.
ПриватБанк, в свою чергу, відреагував на позовну заяву 03.06.2025 року, вказавши, що вважає позов необґрунтованим, оскільки предмет іпотеки на момент укладення угоди належав на праві власності покупцеві, і не було заперечень з боку боржника. Рішення Рахівського районного суду про недійсність договору купівлі-продажу не стало підставою для скасування іпотечного договору, а лише змінило особу іпотекодавця.
У судовому засіданні жінка підтримала свою позовну заяву, наголошуючи, що угода чоловіка з ПриватБанком ускладнює її права на майно, яке вона хоче передати своєму сину, пораненому на війні.
Яким було рішення суду?
Позов жінки було задоволено. Суд визнав недійсним іпотечний договір від 29.06.2006 року, укладений між ПриватБанком та чоловіком, який був підтверджений нотаріусом. Угода була пов’язана з будинком і надвірними спорудами.
“Відповідно до договору купівлі-продажу від 06.06.2006 року, за яким подружжя продало житловий будинок, покупець мав сплатити 250 тисяч гривень до 20.06.2006 року. Однак, виплата не була здійснена, що стало приводом для звернення до суду. Рішенням Рахівського районного суду від 05.09.2006 року позов було задоволено, і право власності на будинок було визнано за позивачкою та її чоловіком. 29.06.2006 року між покупцем і ПриватБанком було укладено кредитний договір на суму 75 тисяч гривень, а також іпотечний контракт для забезпечення виконання зобов’язання. У 2009 році чоловіка позивачки було засуджено за шахрайство, пов’язане з отриманням коштів на придбання будинку. Після його смерті, жінка дізналася про накладений арешт на нерухоме майно. В результаті, суд частково задовольнив її позов, знявши заборону з 1/2 частини нерухомості, але апеляційний суд скасував це рішення, вказавши на неправильний спосіб захисту. Суд наголосив, що правильним шляхом було б визнання договору іпотеки недійсним, оскільки подружжя не укладало іпотечний договір, будучи власниками. Договір купівлі-продажу було визнано недійсним з моменту укладення, що підтвердило неправомірність іпотеки.”
