ПриватБанк вимушує жінку закрити кредитний борг у розмірі 82 513 гривень. Однак вона не погоджується, адже заборгованість виникла внаслідок несанкціонованого списання коштів у сумі 53 299 гривень. Про це свідчить рішення Лебединського районного суду Сумської області, опубліковане 18 листопада 2025 року.
Жінка підписала заяву №б/н від 13.04.2012 року для отримання банківських послуг. Ця заява, разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг” та “Тарифами”, що розміщені на офіційному сайті банку, складає договір про надання банківських послуг (договір приєднання). Підписавши заяву, вона підтвердила свою згоду з цими умовами. Банк надав їй можливість користуватися кредитними коштами, а факт користування кредитним лимітом та часткового погашення заборгованості підтверджує виконання договору. Банк мав право одноосібно збільшувати кредитний ліміт, який досяг 53 тисяч гривень. Клієнтка не виконала зобов’язання, не надавши вчасно кошти для погашення боргу в розмірі 82 513 гривень. Виникнення заборгованості підтверджується розрахунком та випискою з рахунку.
У своєму відгуку жінка просила суд відмовити у задоволенні позову, вважаючи його необґрунтованим. Вона заперечує належне укладення договору, стверджуючи, що кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України), а недотримання цієї форми робить його недійсним. Вона зазначає, що не підписувала “Умови та правила надання банківських послуг” та “Тарифи Банку”, і співробітники банку не ознайомили її з ними, тому вони не є частиною договору. Жінка посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17, за яким непідписані умови не можуть вважатися частиною договору. Крім того, в її заяві відсутня угода щодо розміру відсотків, пені та штрафів. Вона стверджує, що на ці відносини поширюється Закон України “Про захист прав споживачів”. Банк не надав інформацію, що вимагається частиною 4 статті 11 цього Закону (сума кредиту, детальний опис витрат, річна відсоткова ставка) у письмовій формі. Вона вказує, що нарахована заборгованість за тілом кредиту (66 992 гривень) перевищує встановлений кредитний ліміт (53 тисячі гривень), що свідчить про необґрунтованість вимог. Заборгованість виникла через несанкціоноване списання коштів (53 299 гривень) 25.04.2021 року, після блокування мобільного номера невідомими особами. Вона невідкладно сповістила банк та правоохоронні органи, про що було зафіксовано в ЄРДР. Оскільки банк не довів, що вона сприяла незаконному використанню даних, відповідальність за ці операції несе банк.
Яким було рішення суду?
Позов акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” задовольнили частково. З жінки на користь фінансової установи стягнуть заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 13.04.2012 року у розмірі 66 992 гривень.
“Відповідачка заперечувала правомірність вимог позивача, оскільки 25 квітня 2021 року, після блокування її мобільного номера невідомими особами, з її рахунку було знято кошти на загальну суму 53 299 гривень, зокрема шляхом оформлення покупок товарів у кредит “Оплата частинами”. Факт заволодіння невідомими особами коштами відповідача був зафіксований у ЄРДР 14 травня 2021 року. Вона зазначала, що заборгованість виникла внаслідок шахрайських дій, та повідомила банк про підробку SIM-картки лише 30 квітня 2021 року. Суд взяв до уваги обставини, встановлені Сумським апеляційним судом у постанові від 15 травня 2025 року у справі №950/1014/22, яка стосувалася заперечення відповідачем тих самих транзакцій від 25 квітня 2021 року. Апеляційний суд встановив, що для проведення та підтвердження спірних транзакцій ініціатору переказів була достовірно відома конфіденційна інформація. Вчинення фінансових операцій третіми особами було неможливим без розголошення або втрати користувачем інформації, яка дозволяє ініціювати платіжні операції. Згідно з висновками апеляційного суду, на момент проведення спірних операцій до АТ КБ “ПриватБанк” не надходило ніяких повідомлень від клієнта про втрату доступу до фінансового номера телефону чи заволодіння ним третіми особами. Суд встановив, що, оскільки відповідачка сповістила банк про підробку SIM-картки лише через 5 днів (30.04.2021 року), це не можна вважати терміновим повідомленням. Відтак, факт відповідальності відповідача за несанкціоноване використання коштів до моменту повідомлення банку є встановленим і зобов’язуючим для цього провадження. Оскільки рішенням Сумського апеляційного суду було встановлено, що відповідач несе відповідальність за збитки, викликані використанням конфіденційних даних, сума, яка була списана 25.04.2021 року – 53 299 гривень, правомірно була зарахована до боргових зобов’язань відповідача. Навіть перевищення ліміту – 53 тисячі гривень пояснюється позивачем як овердрафт (короткостроковий кредит), на що була передбачена можливість за умовами договору. Враховуючи, що позивач надав доказ укладення договору приєднання, фактичного користування коштами та невиконання відповідачем зобов’язання з повернення тіла кредиту, вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) у розмірі 66 992 гривень є обґрунтованою і підлягає задоволенню. Позивач не надав належних доказів, зокрема, підписаної відповідачем редакції умов чи тарифів, які б підтверджували погодження саме цих умов щодо нарахування процентної ставки, що неодноразово змінювалася в односторонньому порядку. Тому суд вважає, що задоволенню позову про стягнення заборгованості за простроченими процентами у розмірі 15 521 гривні слід відмовити”, – підкреслив суд.
