4 вересня в Україні вступив в силу закон 4434-IX, який відновлює перебіг строків позовної давності. Внаслідок цього, з перехідних положень Цивільного кодексу виключено норму, яка зупиняла перебіг строків під час воєнного стану. Про це пише Судово-юридична газета.
Законопроєкт 11315, який скасовує зупинку перебігу позовної давності, було ухвалено 14 травня. Це означає, що обмеження на терміни звернення громадян до суду у цивільних справах, зокрема, стосовно прийняття спадщини, знову вступають в силу.
Раніше згідно з законом, перебіг позовної давності, що визначається Цивільним кодексом, був зупинений на період дії воєнного стану. Таким чином, зупинявся термін, у межах якого особа могла звернутися до суду для захисту своїх прав або інтересів. Проте вже в кінці травня 2024 року до парламенту був внесений законопроєкт 11315, що пропонує скасувати це зупинення, і наразі цей закон набрав чинності.
Згідно зі словами видання 7eminar, строки позовної давності мають важливе значення не лише для захисту прав у судовому порядку, але й для оподаткування. Так, відповідно до пп. 14.1.11 Податкового кодексу України, однією з підстав визнання заборгованості безнадійною є сплив строку позовної давності. Тому точне обчислення строку позовної давності має значення не лише для юристів, але й для бухгалтерів.
Законодавчі основи обчислення строків позовної давності
Позовна давність – це встановлений законом термін, протягом якого особа має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права чи інтересу (ст. 256 ЦКУ). Відповідно до законодавства, існує загальний термін позовної давності тривалістю 3 роки (ст. 257 ЦКУ) та спеціальні строки (ст. 258 ЦКУ), які можуть бути або скорочені, або тривалішими, ніж загальний строк позовної давності. Наприклад, скорочений строк в 1 рік застосовується до вимог (ч. 2 ст. 258 ЦКУ):
- за стягненням неустойки (штрафу, пені);
- за спростуванням недостовірної інформації, розміщеної в медіа;
- за переведенням на співвласника прав та обов’язків покупця у випадку порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦКУ);
- у зв’язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦКУ);
- за розірванням договору дарування (ст. 728 ЦКУ);
- у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦКУ);
- за оскарженням дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦКУ);
- за визнанням недійсним рішення загальних зборів товариства.
Спеціальний термін в 4 роки, передбачений ч. 5 ст. 258 ЦКУ, застосовується до вимог про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення до бюджету. При обчисленні строків позовної давності також важливо враховувати, що в деяких випадках строк може:
- призупинятися (перелік таких випадків наведено в ст. 263 ЦКУ);
- перериватися (підстави для переривання наведені у ст. 264 ЦКУ), причому, після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання, не зараховується;
- не поширюватися на окремі вимоги (ст. 268 ЦКУ).
Щоб звернути увагу на переривання строку позовної давності, слід врахувати, що однією з причин для його переривання є виконання особою дії, що свідчить про визнання свого боргу або зобов’язання (ч. 1 ст. 264 ЦКУ). У Цивільному кодексі відсутні пояснення, які саме дії можуть на це вказувати, тому ця норма викликає чимало запитань на практиці. У цьому контексті важливі роз’яснення, наведеному у пп. 4.4.1 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року №10. Згідно з цими роз’ясненнями, такими діями можуть бути:
- визнання боржником пред’явленої претензії;
- зміна договору, що свідчить про визнання боржником існування боргу, а також його прохання про зміни;
- письмове прохання боржника відстрочити сплату боргу;
- підписання боржником (уповноваженою на це особою) разом із кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, що підтверджує наявність заборгованості;
- письмове звернення боржника до кредитора з гарантією сплати боргу; часткова сплата боржником будь-якої суми також може бути підставою.
Також варто врахувати, що відповідно до угоди між сторонами, терміни позовної давності, встановлені законом, можуть бути збільшені (ст. 259 ЦКУ). Таке узгодження повинно бути зафіксоване у письмовій формі (наприклад, як окрема умова договору). Однак терміни позовної давності, які визначені законом, не можуть бути скорочені за домовленістю сторін. Тому, перш ніж обчислювати строк позовної давності, важливо ретельно ознайомитися з умовами договору. За правилами, визначеними ст. 261 ЦКУ, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила.
Детальніше про закон
2 червня президент України Володимир Зеленський підписав Закон, що відновлює перебіг позовної давності (№4434-IX). Цей документ скасовує зупинення строків позовної давності під час воєнного стану. Зокрема, Закон:
- гарантує юридичну визначеність та захист відповідачів від прострочених позовів;
- відновлює баланс прав позивачів і відповідачів.
Як вказується в пояснювальній записці до законопроєкту, воєнний стан триває уже понад два роки, і в таких умовах інститут позовної давності опинився під загрозою, тож наслідком стало рішення забезпечити конституційне право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом подовження процесуальних строків та строків позовної давності під час воєнного стану. Зупинення позовної давності вже не є актуальним, адже судова система функціонує, і кожен, хто має бажання, може захищати свої права у суді, а в певних, справді поважних випадках (наприклад, у випадку залучення особи до бойових дій) можуть не застосовуватися строки позовної давності відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України.
