Жінці нараховуються відсотки за використання кредиту, унаслідок чого загальна сума заборгованості швидко зростає. Вона вважає, що зазначений договір є нікчемним. Клієнтка вимагає від ПриватБанку провести новий розрахунок заборгованості через двосторонню реституцію з 10 червня 2013 року. Це підкріплено рішенням Деснянського районного суду міста Києва, опублікованим 14 липня 2025 року.
10 червня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та жінкою укладено кредитний договір (без номера) шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил, відповідно до якого позичальниця отримала кредит у формі ліміту на платіжну картку, термін повернення якого збігається із строком дії картки. У анкеті-заяві відсутні умови щодо встановлення розміру процентної ставки та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов’язання. Проте зазначено, що вона приймає умови, відповідно до яких дана заява разом із пам’яткою клієнта, Умовами і Правилами та Тарифами складає договір із банком про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася з договором ще до його підписання та прийняла його умови.
Окрім того, 18 квітня 2023 року жінка підписала заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, погодивши такі умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту — відновлювана кредитна лінія; строк кредитування — 12 місяців із можливістю пролонгації; процентна ставка річних: 42,0 % — для карток Універсальна; 40,8 % — для карток Універсальна Gold. Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 10 січня 2025 року, було видано сім карток. Відповідно до довідки про встановлені кредитні ліміти, позивачці були надані такі кредитні ліміти на карткові рахунки та дати їх зміни: 10.06.2013 року — 300 гривень, 10.06.2013 — 6 тисяч гривень, 23.05.2017 року — 11 тисяч гривень, 19.10.2017 року — 13 тисяч гривень, 22.06.2019 року — 18 тисяч гривень, 29.10.2019 року — 20 тисяч гривень, 20.02.2020 року — 23 тисяч гривень, 25.01.2022 року — 26 тисяч гривень, 25.07.2023 року — 50 тисяч гривень, 09.10.2024 року — 70 тисяч гривень.
З виписки за договором на період з 10 червня 2013 року по 01 січня 2025 року видно, що громадянка користувалася наданими ПриватБанком кредитними коштами: знімала готівку в банкоматах і на касі магазину, оплачувала товари та послуги, переказувала кошти. Також вона поповнювала картку. Загалом витрачено 266 291 гривень, загальні надходження становлять 191 473 гривень, баланс на кінець періоду: – 74 818 гривень.
Яким було рішення суду?
Суд відмовив жінці в задоволенні позову. Кредитний договір між сторонами укладено у письмовій формі, тому її аргументи про нікчемність кредитного договору визнано несправедливими.
“10 червня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк», та позивачкою укладено кредитний договір (без номера) шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил. 18 квітня 2023 року вона підписала заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, яка є загальним кредитним договором, визначаючи істотні умови кредитування «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка» для максимально можливого розміру кредитного ліміту. Відповідно, суд дійшов висновку, що кредитний договір укладено у письмовій формі, отже, доводи позивачки про нікчемність договору спростовано. Таким чином, позовна вимога про зобов’язання акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» провести новий перерахунок заборгованості шляхом двосторонньої реституції з 10.06.2013 року не підлягає задоволенню, оскільки є неефективним засобом захисту, що не відновлює права позивачки”, – наголосив суд.
