Жінка виявила, що не може здійснювати фінансові операції на своєму пенсійному рахунку, зокрема, видаткові трансакції через накладення лімітів та використання особистого кабінету в системі Ощад 24/7. Банк не надав жодного попередження про введення обмежень. Це зазначено в рішенні Довгинцівського районного суду Кривого Рогу, опублікованому 8 жовтня 2025 року.
Пенсіонерка також є внутрішньо переміщеною особою і стоїть на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області. Як отримувач пенсії, вона має рахунки в АТ «Ощадбанк», на один з яких ГУ ПФУ в Донецькій області переказує їй кошти. У квітні 2024 року вона не змогла користуватися своїми фінансами на рахунку через ліміти та обмеження доступу в системі Ощад 24/7 (веббанкінг «Ощад 24/7»). Банк не повідомив її про встановлення даних обмежень. Вдалася до служби підтримки Ощадбанку, де працівники підтвердили наявність обмежень, але відмовилися пояснити причини. Для їх зняття жінці запропонували особисто відвідати відділення банку. 17 червня 2024 року вона направила скаргу електронною поштою з електронним підписом. Банк відповів на цю скаргу 27 червня 2024 року.
30 липня 2024 року Ощадбанк подав до суду відклик на позовну заяву. В банку попросили відмовити у задоволенні позову та зобов’язати жінку особисто з’явитися у відділення.
Яке рішення прийняв суд?
Суд задовольнив позов жінки. АТ «Державний ощадний банк України» зобов’язали відновити обслуговування її платіжної картки та рахунків, знявши всі існуючі обмеження та блокування, відкриті на її ім’я. Банк зобов’язаний поновити проведення всіх операцій по картці та рахунку, а також відновити доступ до особистого кабінету веббанкінгу «Ощад 24/7».
“Банк, отримавши 8 квітня 2024 року постанову прокурора Покровської окружної прокуратури Донецької області про тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, в рамках кримінального провадження від 1 березня 2024 року за частиною 2 статті 190 КК України, у якій вказано, що коштами, зокрема, громадянки можуть заволодіти шахраї, самостійно застосував обмеження у вигляді лімітів на видаткові операції за картковими рахунками клієнта до персональної ідентифікації позивача в установі банку. Проте, суд не отримав доказів того, що банк вживав заходів для ідентифікації: не вимагав у клієнта наданні відомостей для перевірки фінансового моніторингу чи інформування про причини блокування доступу. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, й він підлягає задоволенню”, – підкреслив суд.
