Чоловік отримав 70 800 доларів від іншого громадянина. Він зобов’язувався повернути кошти не пізніше 11.02.2023 року, проте свої зобов’язання з повернення позики не виконав. Про це йдеться у рішенні Голосіївського районного суду Києва, опублікованому 21 травня 2025 року.
11.02.2022 року між чоловіком та іншим громадянином, як позичальником, був укладений договір позики про отримання коштів у розмірі 70 800 доларів, які він зобов’язувався повернути не пізніше 11.02.2023 року, проте свої зобов’язання з повернення позики не виконав. Його вимоги про солідарне стягнення вказаної вище заборгованості мотивовано тим, під час укладення договору позики від 11.02.2022 року він передав йому копію письмової згоди від 04.11.2020 року його дружини на укладення будь-яких правочинів, в тому числі договору позики, а тому вона також несе відповідальність за укладений її чоловіком договір позики, оскільки позичені кошти були отримані в інтересах сім’ї.
Жінка проти позову заперечувала, у відклику на позов та у судовому засіданні вказувала, що вона є неналежним відповідачем, оскільки не була обізнана про укладення її чоловіком договору позики, її родина не мала потреби у позичених коштах, жодного рухомого та/або нерухомого майна не придбавалося, так само жодних інвестицій та\або капіталовкладень здійснено не було. Текст договору позики від 11.02.2022 року не містить положень про те, що позичені кошти беруться ним в інтересах його сім’ї, а також, що вона обізнана з отриманням у позику коштів.
Розгляд справи
11.02.2022 року між чоловіками був укладений письмовий договір позики, згідно з пунктом 1 якого, позикодавець передав, а позичальник прийняв у позику кошти в сумі 70 800 доларів, що на день укладення цього договору в еквіваленті національної грошової одиниці України – гривні, за офіційним курсом Національного банку України, становить 1 973 592 гривень, які позичальник зобов’язується повернути позикодавцю не пізніше 11.02.2023 року. Згідно з пунктом 2 вказаного договору позики від 11.02.2022 року, повернення позичених коштів має здійснюватися в готівковій формі у місті Києві у доларах в такому порядку:
- кожного місяця, починаючи з 11.03.2022 року по 11.01.2023 року позичальник повертає позикодавцю грошову суму у розмірі 900,00 доларів;
- 11.02.2023 року позичальник повертає позикодавцю грошову суму у розмірі 60 900 доларів.
У пункті 3 договору позики від 11.02.2022 року позичальник засвідчив, що на момент укладення цього договору, ним отримано кошти у повному розмірі згідно з пунктом 1 договору. Сторони домовилися, що окрема розписка позичальником про передання йому визначених грошових коштів за цим договором не надається (пункт 4 договору позики від 11.02.2022 року). Про кожний факт повернення грошових коштів за цим договором позикодавець надає позичальнику власноручно підписану ним розписку про отримання грошових коштів (пункт 5 договору позики від 11.02.2022 року).
Яким було рішення суду?
Суд частково задовольнив позов чоловіка. З іншого громадянина на його користь стягнуть заборгованість за договором позики від 11.02.2022 у розмірі 70 800 доларів.
“Згідно з пунктом 2 договору позики від 11.02.2022 року, повернення відповідачем позичених коштів має здійснюватися в готівковій формі у доларах. Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення грошова сума саме в іноземній валюті, у розмірі 70 800 доларів. Оскільки позивач не довів на підставі належних, допустимих та достовірних доказів того, що дружина була обізнаною про укладення її чоловіком договору позики від 11.02.2022 року, не заперечувала проти такої позики, а також те, що позичені кошти були витрачені в інтересах сім’ї, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для солідарного стягнення з них коштів за вказаним вище договором позики, укладеним її чоловіком”, – наголосив суд.
