Громадянку було зараховано до аспірантури за спеціальністю “Світове господарство і міжнародні економічні відносини”. Проте згодом вона подала заяву про відрахування за власним бажанням, і це було виконано. Тим не менш, університет зобов’язує її повернути кошти за навчання у розмірі 128 049 гривень, про що йдеться у рішенні Шевченківського районного суду Києва, опублікованому 12 травня 2025 року.
02.11.2014 року згідно з наказом Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі № 691 вона була зарахована до аспірантури університету за спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини, шляхом фінансування фізичних та юридичних осіб без відриву від виробництва. Наказом № 709 від 04.11.2015 року її перевели на навчання з відривом від виробництва на державне замовлення. 05.11.2015 року між сторонами було укладено угоду 02/15-СГ про підготовку докторанта за рахунок державного кошту. На засіданні вченої ради УДУФМТ 01.02.2016 року було рекомендовано затвердження тем дисертаційних робіт та індивідуальних планів навчання аспірантів першого курсу, зокрема їй теми “Транспарентність у формуванні та реалізації зовнішньоторговельної політики України”. У зв’язку з реорганізацією УДУФМТ наказом КНТЕУ від 02.02.2016 року № 253 громадянка була переведена до аспірантури КНТЕУ. 10.02.2016 року між Київським національним торгівельно-економічним університетом і нею була укладена угода 59/А/д про підготовку аспіранта за рахунок державного бюджету з терміном навчання з 01.02.2016 року по 02.11.2018 року. 27.08.2018 року вона подала заяву про відрахування з аспірантури університету з 31.08.2018 року за власним бажанням без зазначення поважних причин. На засіданнях кафедри міжнародних економічних відносин та вченої ради факультету міжнародної торгівлі та права КНТЕУ 28.08.2018 року цю заяву розглянули і ухвалили рішення про її відрахування з аспірантури з 31.08.2018 року. Наказом КНТЕУ від 05.09.2018 року № 3028 “Про відрахування аспірантів”, її було відраховано з вимогою повернути вартість навчання. 14.09.2018 року КНТЕУ надіслав лист № 2378/21 на її домашню адресу з інформацією про відрахування і необхідність повернення 128 049 гривень. Однак цей лист вона не отримала.
21.03.2024 року громадянка подала відклик на позовну заяву, просячи відмовити у задоволенні позову, аргументуючи, що підставою для звільнення стала її добровільна заява від 27.08.2018 року. Протоколами засідань кафедри та вченої ради підтверджено її відрахування за власним бажанням. Ці документи, разом із заявою Державного торгівельно-економічного університету, вказані як підстави для відрахування в наказі КНТЕУ від 05.09.2018 року № 3028 “Про відрахування аспірантів”. Проте в жодному з цих документів не зазначено причину відрахування “Невиконання індивідуального плану навчання”. Натомість в усіх документах підтверджено, що відрахування сталося “за власним бажанням”. Більше того, правила та угоди, на які посилається університет, не містять підстави для повернення коштів аспірантом у випадку “вивільнення за власним бажанням”. Університет, як підставу для стягнення 128 049 гривень, згадує “невиконання індивідуального плану навчання”. У той же час університет надає витяги з протоколів вченої ради факультету, які підтверджують, що вона виконала індивідуальний план навчання за 2016, 2017 роки і за перше півріччя 2018 року. Позов був подано університетом після закінчення терміну давності.
Яким було рішення суду?
Суд відмовив Державному торгівельно-економічному університету в задоволенні позову. Угода, укладена між сторонами, не містить умов для відшкодування вартості навчання у разі звільнення аспіранта за власним бажанням.
“Позивач посилається на пункти 3.7, 4.1 Угоди та п. 22 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 року №309, де йдеться про можливість відрахування аспіранта за грубе порушення правил, протиправні дії, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин. Однак, ні в угоді, ні в положенні не йдеться про відшкодування витрат навчання у разі ліквідації аспіранта за власним бажанням. Аргументи позивача про невиконання обов’язків з боку відповідача не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки як уже зазначалося, обов’язок аспіранта повертати кошти виникає лише у випадках, чітко зазначених у Положенні та угоді, і ці документи не передбачають відшкодування у випадках невиконання індивідуальних планів без поважних причин. Таке відшкодування можливе тільки у випадках звільнення за невиконання індивідуального плану роботи. У даному випадку відповідач був відрахований за власним бажанням. Отже, враховуючи всі надані письменні докази та встановлені факти, суд вважає, що відшкодування коштів за навчання в аспірантурі у результаті звільнення відповідача за власним бажанням є безпідставним”, – зазначив суд.
