Чоловік не зміг зареєструватись за місцем фактичного проживання в гуртожитку. Працівники ЦНАП відмовили йому у зв’язку з відсутністю правових підстав для проведення реєстрації місця проживання, бо у нього немає ордера на вселення у спірне приміщення та договору найму житла. Це зазначено у рішенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, яке було опубліковане 28 липня 2025 року.
Чоловік постійно проживає з народження і наразі фактично живе у гуртожитку. Його мама та батько користувались зазначеною кімнатою на основі ордера №71 на житлову площу в гуртожитку, виданого 14.11.2002 року. Сім’я мешкала у цьому гуртожитку з 1993 року. Дідусь та мати були померлі. На момент смерті матері він був неповнолітнім і не розумів юридичної важливості реєстрації місця проживання, також йому невідомі причини, через які мати зареєструвала його місце проживання не у гуртожитку. Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади, його адреса реєстрації вказана в будинку, що належить рідній сестрі його матері, отже, на початку 2025 року, коли вона попросила його виписатись, він не зміг зареєструватись у гуртожитку. Працівники ЦНАП відмовили йому у зв’язку з відсутністю правових підстав провести реєстрацію місця проживання, оскільки у нього немає ордера на вселення у спірне приміщення та договору найму житла. Він зазначає, що факт його постійного проживання за адресою можуть підтвердити сусіди, які також живуть у гуртожитку (докази додаються).
Розгляд справи
Суд з’ясував, що чоловік вважає, що після смерті матері, яка користувалась спірним житловим приміщенням на основі ордера, він, як член сім’ї наймача, має право на користування спірною кімнатою, де проживає з народження до сьогодні. Однак в матеріалах справи немає достатніх доказів вселення та постійного проживання разом з матір’ю до її смерті у спірному житловому приміщенні. Також в справах відсутні докази, що він після смерті матері продовжує жити у спірному житловому приміщенні, несе витрати на оплату користування житлом та комунальних послуг. У позовній заяві він вказує, що свідки можуть підтвердити факт його постійного проживання у спірному житловому приміщенні, але жодних прохання про виклик свідків до суду не були подані. Суд зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Чопської міської ради йому було відмовлено в зміні договору найму спірного житлового приміщення через відсутність підтвердження місця його реєстрації за зазначеною адресою. Також було рекомендовано позивачу підтвердити своє право на користування цим житловим приміщенням в судовому порядку.
Яким було рішення суду?
Суд відмовив чоловікові у задоволенні позову. Він не надав доказів постійного проживання разом з матір’ю до її смерті, не був зареєстрований у спірному житловому приміщенні, а на момент смерті матері був зареєстрований за іншою адресою, тобто останній мав інше житло та постійне місце проживання.
„Суд, з’ясувавши фактичні обставини справи, врахувавши всі докази, що містяться у матеріалах справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надав достатніх доказів на підтвердження постійного проживання у спірному житловому приміщенні. Незважаючи на наведені норми, позивач не подавав до суду належних доказів, на які посилається в обґрунтуванні своїх вимог. Так, позивач не надав доказів постійного проживання разом з матір’ю до її смерті, не був зареєстрований, а на момент смерті матері він був зареєстрований за адресою, тобто останній мав житло, зберігаючи постійне місце проживання в даному будинку. Крім того, відповідно до ст. 65 ЖК України, особа, яка проживає у наймача житлового приміщення як член його сім’ї, не може отримати право користування цим приміщенням, якщо вона має постійне місце проживання в іншому житловому приміщенні. Враховуючи все вищевикладене, оцінивши всі докази, надані сторонами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими через недостатність належних та допустимих доказів“, – підкреслив суд.
