Чоловік мав чотири депозитні рахунки у ПриватБанку. У рамках іншої судової справи йому було присуджено певні суми, тому він наполягає на примусовому стягненні з фінустанови 1 200 доларів США та 49 755 гривень. Це зазначено в рішенні Печерського районного суду міста Києва, опублікованому 8 жовтня 2025 року.
У обґрунтуванні позову чоловік вказує, що в справі № 757/1144/22-ц йому було присуджено: 1) за договором від 06.02.2014 року: 8 410 доларів збору; 5 217 доларів відсотків за період з 06.02.2014 року по 05.11.2021 року; 0 доларів відсотків по депозиту за період з 06.11.2021 року по 20.12.2021 року; 2) за договором від 20.02.2014 року: 7 380 доларів вкладу; 5 093 доларів відсотків за період з 20.02.2014 року по 19.10.2021 року; 0 доларів відсотків по депозиту з 20.10.2021 року по 23.12.2021 року; 3) за договором від 20.08.2013 року: 105 500 гривень вкладу; 137 614 гривень відсотків за період з 20.08.2013 року по 19.08.2021 року; 3 гривні відсотків за період з 20.08.2021 року по 23.12.2021 року. 05.07.2024 року присуджені кошти були зараховані на його рахунок, відповідно до чого дата повернення вкладів є 05.07.2024 року. За його словами, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, банк повинен сплатити йому: 1) 639 доларів у вигляді 3% річних за договором від 06.02.2014 року за період з 23.12.2021 року по 04.07.2024 року; 2) 561 долар у вигляді 3% річних за договором від 20.02.2014 року за період з 23.12.2021 року по 04.07.2024 року; 3) 8 020 гривень у вигляді 3% річних і 41 735 гривень у вигляді інфляційних втрат за договором від 20.08.2013 року за період з 23.12.2021 року по 04.07.2024 року.
05.08.2025 року від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відгук на позовну заяву, в якому зазначалося, що банк не є належним відповідачем у даній справі. Крім того, представник просив застосувати наслідки пропуску строків позовної давності, оскільки чоловіком вказані суми 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та інфляційні втрати за період з 23.12.2021 року по 04.07.2024 року. На думку представника, його вимоги про стягнення коштів за період, що перевищує три роки з моменту подачі позову, мають бути обмежені трирічним терміном, а саме за період з 17.05.2022 року по 04.07.2024 року. Він також попросив, щоб суд вказав у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з банку, зазначена без урахування податків та зборів, що підлягають подальшому утриманню в установленому законом порядку.
Яким було рішення суду?
Суд задовольнив позов чоловіка. З акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на його користь:
- 3% річних за договором від 06.02.2014 року за період з 24.12.2021 року по 04.07.2024 року в сумі 638 доларів;
- 3% річних за договором від 20.02.2014 року за період з 24.12.2021 року по 04.07.2024 року в сумі 560 доларів;
- 3% річних за договором від 20.08.2013 року за період з 24.12.2021 року по 04.07.2024 року в сумі 8 012 гривень;
- інфляційні втрати за договором від 20.08.2013 року за період з 24.12.2021 року по 04.07.2024 року в сумі 40 835 гривень.
“Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 17.10.2023 року по справі № 757/1144/22-ц, договори є розірваними з 23.12.2021 року, проте відсотки за договорами нараховувалися до 23.12.2021 року (включно). За таких обставин, перший день невиконання зобов’язання щодо повернення коштів банківських вкладів є 24.12.2021 року. Відповідно до проведеного судом розрахунку, період прострочення з 24.12.2021 року по 04.07.2024 року 3% річних за порушення відповідачем виконання грошового зобов’язання за договором від 06.02.2014 року становить 924 дні, отже, до стягнення підлягає сума в розмірі 638 доларів (8410х3%х924/365). Аналогічно, за договором від 20.02.2014 року — 560 доларів, та за договором від 20.08.2013 року — 8 012 гривень. Індекс інфляції обчислюється не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Інфляційні втрати за період з 24.12.2021 року по 04.07.2024 року сягають 40 835 гривень. Таким чином, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову”, – підкреслив суд.
