Після завершення саміту Шанхайської організації співробітництва 3 вересня Трамп зобов’язався підготуватися до відбиття загроз з боку Росії та Китаю. Раніше президент США неодноразово наголошував на своїй меті – відірвати Москву від Пекіна та налагодити співпрацю з Заходом. Схоже, ця амбітна надія розвіялася. Це можна розглядати як завершення концепції “зворотного Кіссінджера”, вважають експерти.
“Бажаю президенту Сі та чудовому народу Китаю тривалого та радісного свята. Передайте мої найкращі вітання Володимиру Путіну та Кім Чен Ину, поки ви плануєте змову проти Сполучених Штатів Америки”, – написав у мережі Truth Social 3 вересня.
Пізніше того ж дня голова Пентагону Піт Ґеґсет повідомив, що Трамп наказав готуватися до стримування Росії та Китаю. Хоча президент США не прагне конфлікту з цими країнами, він вважає, що дії необхідні після саміту ШОС та військового параду в Пекіні.
“Тому президент Трамп нас запевнив у Міністерстві оборони бути готовими, переглядати наші війська в історичний спосіб, відновлювати ‘дух воїна’ та повертати концепцію стримування, але це не означає, що ми хочемо війни. Це не так”, – підкреслив Ґеґсет.
Політика Трампа отримала назву “зворотного Кіссінджера”, вшановуючи Генрі Кіссінджера, який у 1971 році організував таємну зустріч між лідерами США та Китаю з метою відокремити Китай від СРСР. Це вдалося швидко реалізувати. Сьогодні “зворотній Кіссінджер” полягає в бажанні відволікти Росію від Китаю.
І, ймовірно, ця спроба Трампа не виправдалася. Ось кілька причин:
- В умовах війни в Україні Трамп не в змозі запропонувати Росії жодних гарантій. Навіть якщо Росія почне реалізовувати спільні проєкти з Америкою, через чотири роки Трамп може програти вибори, демократи здобудуть владу – і гарантії з боку США росіяни втратять.
- Залежність Росії від Китаю зростає, і це, зрозуміло, не може бути до вподоби Путіну. Хоча ця залежність підтримується масштабними економічними проєктами, наприклад, газопроводом “Сила Сибіру”. У Росії усвідомлюють, що Америка може запропонувати більше, але це буде зв’язано з великим ризиком. Натомість те, що пропонує Китай, є гарантованим.
Однак є нюанс. Те, що декларує Китай та ШОС – це ідея багатополярності та багатовекторної політики, яку ніби ілюструють дії таких фігур, як Ердоган чи Фіцо. Туреччина, як і Словаччина, є членами НАТО, проте налагоджують зв’язки з недружнім до НАТО утворенням, таким як ШОС. Це і є приклад багатовекторності.
Оскільки Пекін проголошує таку ідеологію, він не може стримати переговори між Путіним і Трампом. Це було б поганим прикладом для інших країн. Уся риторика Пекіна будується на тому, що жодна країна не може диктувати свої умови іншим. Це частково пояснює, чому в багатьох країнах, особливо тих, які незадоволені політикою Заходу, зростає інтерес до співпраці в рамках ШОС.
Тому Путін на пресконференції в Пекіні 3 вересня надсилав сигнали Трампу щодо готовності до переговорів. Вони закликали до здорового глузду.
Зрозуміло, що Москву вразили звинувачення Трампа у змові з Пекіном. Вони хотіли б зволікати та торгуватися з Трампом про можливі преференції та угоди.
Отже, припущення, що саміт ШОС зміцнив позиції Путіна, є помилковим. Насправді у Росії залишилося безліч викликів.
Те саме стосується й Китаю. Саміт, метою якого було продемонструвати світові велич Китаю та його союзників, напевно не досяг очікуваних результатів, зокрема через непорозуміння з Індією.
Прем’єр-міністр Індії не був присутній 3 вересня, тобто у кульмінаційний момент програми саміту (ця інформація ще потребує уточнення, але, ймовірно, прем’єр Моді покинув захід, оскільки був розчарований його результатами).
Насправді Індія є найслабшою ланкою цієї спільноти. Її інтереси кардинально відрізняються від інших учасників. Вона готова співпрацювати із Заходом, але їй потрібні ринки на Сході, а домовленості заважає саме Китай.
Отже, під час ШОС не вдалося досягти порозуміння ані у Сі Цзіньпіна, ані, напевно, у Путіна. З огляду на багатовекторність інших учасників саміту, Путін та Сі залишилися сам на сам у протистоянні із Заходом.
І це найцікавіший момент. Згідно з теорією ігор, хтось з них тепер має оцінити свої можливості та, можливо, зрадити “вічного партнера”. Найімовірніше, це буде Путін, оскільки Росія перебуває в складному економічному становищі, і війна є значним гальмом. Все може швидко змінитися.
Проте це може бути і Китай, адже китайська економіка критично залежить від експорту. І якщо виникнуть санкції з боку США та ЄС, Китай зіткнеться з тяжкими наслідками.
Саміт ШОС викликав сподівання в Україні, адже його результати можуть призвести до збільшення агресії з боку Росії. Заява Зеленського в Данії щодо намірів РФ масовано обстрілювати Україну кілька разів на тиждень підтверджує цю точку зору.
Проте існує велика імовірність, що негативні наслідки не посиляться. Багато хто шукав підтримки своїх інтересів на ШОС, але мало хто її отримав.
Інформатор зазначав, що ШОС була своєрідною демонстрацією єдності тих, хто не з Заходом. Однак, ймовірно, це не вийшло. Адже Індія – важлива частина нової геополітичної системи, яку намагається будувати Китай. Якщо Індія не змогла домовитися з ним, є ймовірність, що вона знайде спільну мову з Трампом.
Нарендра Моді відсутній на військовому параді 3 вересня, на якому присутні були Володимир Путін і Кім Чен Ин. Китай продемонстрував нову техніку, зокрема міжконтинентальну ядерну ракету DF-5C, яку представили світові вперше.
