Грузія на порозі переломного моменту – вже в суботу, 26 жовтня, в країні відбудуться парламентські вибори. Напруга дуже висока – результати виборів покажуть, чи повернеться Тбілісі до євроінтеграції, чи й далі продовжить існувати під згубним російським впливом, який став чітко помітним протягом останніх років. За владу боротиметься об’єднана опозиція та правляча проросійська партія “Грузинська мрія”, яка перебуває при владі з моменту заснування, а це далекий 2012 рік, та прагне там й залишитися на найближчі чотири роки. До відкриття виборчих дільниць залишилося менше доби, тож які шанси у Грузії змінити свій шлях та чи вплине це на війну в Україні? Букмекери та соціологи вже зробили свої ставки.
Парламент Грузії: що собою являє законодавча влада країни?
Грузинський парламент однопалатний, складається зі 150 депутатів. Його виборча система, як і в Україні змішана, тобто 75 обираються на засадах пропорційної системи, а інші 75 – в одномандатних виборчих округах за мажоритарною системою. Усі депутати парламенту обираються на 4-річний термін.
Під час першого туру виборів партії мають набрати 5% голосів (це прохідний бар’єр для входу в парламент). Для отримання більшості в парламенті партії необхідно здобути 76 мандатів, а для конституційної більшості необхідно мати в законодавчому органі мінімум 113 своїх депутатів, тобто понад 75% від загальної кількості.
11 грудня 2020 року в Грузії набрав повноважень чинний парламент, обраний на виборах, що пройшли 31 жовтня, а також 21 листопада – там, де був потрібен другий тур у мажоритарці. Керівна партія “Грузинська мрія” перемогла, набравши 48,22% голосів, та в сумі отримавши 90 мандатів зі 150.
Після 31 жовтня 2020 року в Грузії почалися акції протесту прихильників опозиції, які вимагали проведення нових парламентських виборів. Всі опозиційні партії відмовилися від участі у другому турі виборів і закликали своїх прихильників до повного ігнорування голосування. Попри це рішення, в бюлетенях були вказані імена кандидатів від опозиції.
Минуло чотири роки, і лідери “Грузинської мрії” заявили, що їхня мета на виборах-2024 – отримати не просто більшість, як на минулому голосуванні, а конституційну більшість (нагадаємо, 113 зі 150 місць). Це дозволить їм правити більш одноосібно.
Парламентські вибори у Грузії-2024: хто балотується?
У 2024 році 150 депутатів грузинського парламенту обиратимуть не за змішаною, як раніше, а повністю за пропорційною системою. Для того, щоб потрапити до парламенту, партіям потрібно буде подолати п’ятивідсотковий бар’єр.
Якщо жодній не вдасться отримати більшість місць, потрібно буде формувати коаліційний уряд. Саме на такий сценарій сподіваються опозиційні партії, які підписали хартію про спільні дії у разі перемоги на виборах, також вони звинувачують владу в тому, що вона веде країну до міжнародної ізоляції та обслуговує інтереси Росії.
Загалом у виборах візьмуть участь 19 партій та коаліцій. Серед провідних політсил є такі:
- “Грузинська Мрія”,
- “Коаліція за зміни – Гварамія, Мелія, Гірчі, Дроа”,
- “Єдність” (“Національний рух”, “Стратегія Агмашенебелі”, “Європейська Грузія”),
- “Сильна Грузія” (“Лело”, “За народ”, “Площа свободи”, “Громадяни”),
- “Нова єдність – Гварамія, Мелія”,
- “Гахарія – За Грузію”,
- “Гірчі” (Яго Хвічія).
Славнозвісна “Грузинська мрія”: що з нею не так?
“Грузинська мрія” – проросійська політична партія Грузії, заснована 19 квітня 2012 року російським олігархом грузинського походження Бідзіною Іванішвілі. Він – мільярдер, найбагатша людина в Грузії, заробив свої статки під час російської приватизації.
Партія “Грузинська мрія” перемогла на парламентських виборах 2012 року з підтримкою 55% виборців. “Єдиний національний рух” тодішнього президента Міхеїла Саакашвілі отримав 40% голосів. З того часу вся влада перебуває в руках партії.
На початку своєї діяльності “Грузинська мрія” не була радикально налаштована проти Заходу, держава формально інтегрувалася до Європейського Союзу. Так, у 2014 році Грузія підписала Угоду про асоціацію з ЄС (набула чинності 2016 року). Через три роки для громадян Грузії запровадили безвізовий режим поїздок до ЄС. Того ж року інтеграція з ЄС і НАТО була записана в конституції як мета державних інститутів.
Політика “Грузинської мрії” багато в чому пов’язана з особистою позицією її засновника Бідзіни Іванішвілі, вважають політтехнологи. Наприклад, політолог, викладач Державного університету Іллі в Тбілісі Ганс Ґутброт наголошував, що його погляди різко змінилися у 2021-2022 роках, коли він став вкрай негативно ставитися до Заходу.
“У цього були особисті причини, це було пов’язано з його власною боротьбою зі швейцарським банком Credit Suisse”, – нагадав політолог. Ґутброт вважає, що це протистояння змусило олігарха відвернутися від західних інститутів. “Я думаю, це хибне переконання, але він вважає, що Захід особисто піклується про його усунення від влади”, – каже політолог.
З того часу, який збігся з початком великої війни в Україні, “Грузинська мрія” взяла курс на Росію та ухвалила низку скандальних законів, через які країна може забути про свої європейські амбіції, особливо, якщо влада після виборів не зміниться. Наприкінці травня 2024 року парламент Грузії остаточно проголосував за законопроєкт про “іноагентів”, подолавши вето президентки Саломе Зурабішвілі. Цей документ є калькою сумновідомого російського закону “про іноагентів”. Він ставить вільні медіа під контроль влади й дає можливість зруйнувати свободу слова. Зокрема, закон вимагає від організацій, які отримують понад 20% свого фінансування з-за кордону, зареєструватися як агент іноземного впливу, та подавати декларації про доходи й витрати.
У липні 2024 року через цей закон навіть призупинили процес вступу Грузії до Європейського союзу. А ще ЄС вирішив заморозити 30 млн євро, які виділили на підтримку грузинської сфери оборони. США ввели проти низки грузинських чиновників санкції.
21 жовтня 2024 року європейські країни заявили, що Грузія не зможе стати членом ЄС, якщо уряд не змінить свій курс. В ЄС нагадали, що в грудні 2023 року Грузія отримала статус кандидата на вступ до ЄС, однак євроінтеграцію призупинив цей самий закон про “іноагентів” – документ не відповідає основним нормам та цінностям Євросоюзу. Також Європейський Союз розглядає можливість призупинення дії безвізового режиму для громадян Грузії. При цьому, близько 70-80% населення стабільно підтримують рух Грузії до ЄС.
Проти прийняття закону про “іноагентів” намагалась протистояти й опозиція Грузії. На площі виходили протестувальники, але почуті не були.
17 вересня 2024 року парламент Грузії у третьому читанні схвалив законопроєкт, що обмежує права ЛГБТ. Зокрема, документ забороняє одностатеві союзи, зміну статі та “ЛГБТ-пропаганду”. Ідентичний закон перед цим також ухвалили в Росії.
Але й це ще не все. “Грузинська мрія” піарилася на темі війни в Україні у рамках своєї передвиборчої агітації.
За місяць до голосування, наприкінці вересня, ГМ запустила відеоролик і банери, які демонструють, що може чекати на Грузію в разі перемоги опозиційних сил. На чорно-білих фотографіях політики зобразили кадри зруйнованих і палаючих будівель постраждалої від російської агресії України. Як протиставлення – кольорові зображення нових і відремонтованих будівель у Грузії. На чорно-білих фотографіях – напис “Ні війні!” і перекреслені виборчі номери чотирьох основних опозиційних сил. На кольорових – слоган “Вибери мир” і виборчий номер “Грузинської мрії”.
“Я ніколи не бачила нічого настільки ганебного, такого образливого для нашої культури, традицій, історії та віри… Яке це нікчемство, вивішувати для свого народу плакат, виготовлених у “кузнях КГБ”, без гідності й сорому”, – так відреагувала президентка Грузії Саломе Зурабішвілі на цю виборчу кампанію.
Розкритикували ці банери й в Європейському Союзі. Зокрема, посол Євросоюзу в Грузії Павел Герчинський назвав використання теми трагедії українського народу в передвиборчих цілях “обурливою, ганебною та огидною”.
Критика з боку Герчинського не сподобалася генсеку “Грузинської мрії” та меру Тбілісі Кахаберу Каладзе (ексфктболіст київського “Динамо”). Він заявив, що посол ЄС у Грузії та “деякі інші посли” поводяться неприпустимо. За його словами, європейські дипломати нібито напряму втручаються у передвиборчу кампанію напередодні парламентських виборів.
Окрім того, “Грузинська мрія”, ймовірно, намагається уникнути протестів через вибори. Всього за два дні до голосування, 24 жовтня, грузинський уряд ухвалив постанову №361 про стратегічні об’єкти, включивши до цього переліку будівлі органів держуправління, суди, Центральну виборчу комісію та деякі недержавні будівлі, зокрема Патріархію. Документ передбачає до двох років позбавлення волі за захоплення чи блокування об’єкта “стратегічного або особливого значення”, що могло створювати перешкоди для його роботи. У разі здійснення таких дій групою передбачається до чотирьох років позбавлення волі, а тих же дій з терористичними мотивами – 10-15 років позбавлення волі.
Назріває у Грузії й державний переворот. Якщо правляча партія “Грузинська мрія” отримає більшість голосів, то вона, ймовірно, оголосить імпічмент президентці країни. Вона вже намагалась зняти Саломе Зурабішвілі з посади минулого року, але тоді не вдалось зібрати потрібну кількість голосів. Ініціативу підтримали 86 депутатів, а потрібно було не менше сотні.
Днями Зурабішвілі заявила, що її можуть посадити до в’язниці у випадку, якщо проросійська партія “Грузинська мрія” здобуде перемогу на виборах. А все через ті поїздки до Європи, які вона здійснила без дозволу уряду, чим викликала обурення з боку вказаної партії.
“Можливо, мені оголосять імпічмент і посадять, якщо це станеться”, – сказала Зурабішвілі.
22 жовтня Бідзіна Іванішвілі повторив обіцянку заборонити головні опозиційні сили в Грузії у разі отримання конституційної більшості у новому парламенті. Проросійський олігарх закликав грузинів проголосувати за “Грузинську мрію” на виборах 26 жовтня, стверджуючи, що після заборони нинішніх опозиційних сил в країні з’явиться нова опозиція.
Що цікаво, під час передвиборчих зустрічей він виступав з окремої трибуни за куленепробивним склом. Особливий резонанс викликав виступ Іванішвілі у Горі, місті, яке сильно постраждало від російських авіаударів у 2008 році. Іванішвілі вкотре пообіцяв влаштувати після виборів “грузинський Нюрнберзький процес”. За його словами, Тбілісі знайде в собі сили вибачитися за те, що колишня влада за завданням ззовні “загорнула в полум’ї вогню осетинських сестер і братів”. Росію в контексті війни та втрати контролю над Абхазією та Південною Осетією Іванішвілі жодного разу не згадав.
Опозиція об’єдналася для боротьби за владу
В умовах п’ятивідсоткового бар’єра ключовим питанням для опозиції, що складається переважно з маленьких партій, було об’єднання сил і участь у виборах спільним списком. Створення виборчих блоків на цих виборах заборонено.
Одним з найголовніших суперників “Грузинської мрії” на парламентських виборах є проєвропейська партія “Єдність”. Туди входить “Національний рух” експрезидента Міхеїла Саакашвілі (він перебуває за ґратами через звинувачення у зловживанні владою), партії “Стратегія Агмашенебелі” та “Європейська Грузія”.
Також утворилися ще два порівняно великі опозиційні альянси. Це “Коаліція за зміни” та “Сильна Грузія”.
Ще одна політична сила, яка, за прогнозами, ймовірно подолає виборчий бар’єр – це партія колишнього прем’єра Георгія Гахарія “За Грузію”. Вона бере участь у виборах окремо від інших.
Більша частина прозахідних опозиційних партій підписала ініційовану президенткою Саломі Зурабішвілі “Грузинську хартію”, взявши на себе зобов’язання одразу після виборів скасувати закони, які заважають європейській інтеграції. Згідно з підписаним опозицією документом, після завершення передбачених хартією реформ у Грузії відбудуться нові, вільні та справедливі вибори.
На останніх прямих президентських виборах у 2018 році кандидатуру Зурабішвілі підтримувала владна партія, тобто “Грузинська мрія”. Зараз, вже в статусі президентки, Зурабішвілі, як і багато колишніх союзників “Грузинської мрії”, називає голосування 26 жовтня референдумом і закликає виборців зробити вибір між цими чотирма основними опозиційними силами.
Хто переможе на виборах: прогнози соціологів та букмекерів
Оптування, які провели серед грузинського населення напередодні виборів, малюють різну картину ситуації.
За дослідженням британської компанії SAVANTA, “Грузинська мрія” має підтримку 35% населення. Але чотири основні проєвропейські опозиційні блоки разом можуть розраховувати на 52%. Серед них “Коаліція за зміни” – 19%, “Єдність”- 16%, “Сильна Грузія” – 9%, “Гахарія – За Грузію” – 8%.
Згодом опитування провела й компанія Edison Research. Результати цього опитувальника майже такі ж – лідером є “Грузинська мрія” із 34%. А в опозиції у сукупності 53% голосів.
Водночас опитування GORBI, проведене на замовлення провладної телекомпанії “Імеді” віддає “Грузинській мрії” 60,2%, що вже близько для конституційної більшості. В опозиції такі опитування вже назвали підготовкою для масових фальсифікацій.
А от букмекери ставлять на перемогу “Грузинської мрії”. Наприклад, популярний сайт Polymarket прогнозує, що шанс керівної партії Грузії здобути перемогу складає 59%.
Що цікаво, ще півтора місяці тому дослідження громадської думки свідчили, що об’єднана опозиція має шанси отримати більше голосів, аніж партія влади “Грузинська мрія”. Відтоді підтримка опозиції і правда зросла, але несуттєво – опозиційні партії мали 38,1% підтримки (зараз 52-53%), а “Грузинська мрія” мала ті ж 34%.
Грузія та Україна: що чекати після виборів
Представники “Грузинської мрії” напередодні виборів у своїх промовах часто згадували таку собі “партію глобальної війни”, яка нібито хоче втягнути Тбілісі в протистояння з Москвою, як це начебто робить Київ. Але хто саме представляє цю “партію”, грузинська влада не уточнює.
У жовтні 2024 року Іванішвілі в інтерв’ю грузинському телеканалу “Імеді” розповів про розмову, яка начебто відбулася між експрем’єром Грузії Іраклієм Гарібашвілі і “високопоставленим чиновником” неназваної західної країни. У ній останній нібито вмовляв Гарібашвілі відкрити проти Росії другий фронт, протриматися “три-чотири дні”, а потім “почати партизанський рух у лісі”. У вівторок, 22 жовтня, глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив, що не бачить підстав не довіряти словам Іванішвілі.
Опозиційні партії та рухи здебільшого виступають за більш активну підтримку Києва у відбитті російської агресії. Однак можливості країни в цьому питанні обмежені. За словами експертів, через високу економічну залежність від Росії і загрозу з її боку Грузія буде вкрай обмежена в інструментах підтримки Києва у відбитті російської агресії. Навіть якщо до влади прийдуть прозахідні партії.
“З огляду на ситуацію у сфері безпеки, ситуацію на кордоні, російську військову присутність на території Південної Осетії та Абхазії і те, що вона навіть хоче побудувати там військово-морську базу, я думаю, що практична підтримка України (з боку Грузії – ред.) може бути дуже обмеженою”, – припускає Ануніта Чандрасекар, експертка незалежного аналітичного “Центру європейських реформ” з офісами в Лондоні, Брюсселі та Берліні.
