Пекін фактично призупинив перемовини щодо реалізації нового газопроводу “Сила Сибіру-2”. Натомість місто прагне наростити закупівлі російського газу за вже діючим маршрутом – через “Силу Сибіру-1”. Цей крок ставить під загрозу плани Москви швидко переорієнтувати експорт після втрати європейського ринку.
Як повідомляє агентство Reuters, посилаючись на власні джерела, енергетична тема очікується серед ключових під час візиту Володимира Путіна до Китаю наступного тижня, де він зустрінеться з Сі Цзіньпіном. Водночас, фахівці не прогнозують прориву в питанні нового газогону вартістю $13,6 млрд і з пропускною здатністю 50 млрд кубометрів на рік.
У Пекіні схиляються до рішення збільшити обсяги імпорту через працюючий маршрут “Силою Сибіру-1”, який на даний момент забезпечує поставки на рівні 38 млрд кубометрів щорічно. Для Кремля це стане суттєвим ударом: після 2022 року, коли ЄС відмовився від більшості російських енергоресурсів, Москва орієнтувалася саме на китайський напрямок. Ще донедавна продаж газу до Європи приносив Росії до $90 млрд щорічного доходу, забезпечуючи близько 40% споживання ЄС.
З 2019 року РФ почала постачати газ до Китаю з східносибірських родовищ через “Силу Сибіру-1”. Однак західносибірські запаси, які раніше йшли до Європи, поки що не мають прямого виходу на китайський ринок. “Сила Сибіру-2” мала стати саме таким маршрутом.
Першочергове бачення “Газпрому” полягало в тому, щоб спонукати Китай і ЄС змагатися за російські енергоресурси. Проте після вторгнення в Україну і різкого скорочення експорту до Європи цей проєкт став стратегічним для Кремля. Попри це, понад десять років перемовин не принесли домовленостей ані щодо цін, ані щодо фінансування будівництва.
Китай та плани поставок газу РФ через Казахстан
В квітні посол Китаю в РФ, Чжан Ханьхуей, заявив, що використання території Казахстану для транзиту російського газу є технічно неможливим: діючий газопровід вже заповнено туркменським паливом, а будівництво нової труби є занадто витратним.
Тим часом, Європа з початку повномасштабної війни скоротила закупівлі російського трубопровідного газу у сім разів. Однак залишаються кілька країн, які залежать від цього ресурсу, – Словаччина, Австрія та Угорщина, що не мають виходу до моря й отримують газ саме через територію України. У майбутньому вони можуть намагатися укладати пряму угоду з “Газпромом”.
