Чоловік зробив замовлення на шість зарядних станцій через онлайн-магазин та сплатив передоплату у розмірі 58 тисяч гривень. Проте товар не було доставлено, тому він звернувся до фізичної особи-підприємця (ФОП) з проханням повернути кошти. Цю інформацію наведено у рішенні Оболонського районного суду Києва, опублікованому 22 вересня 2025 року.
19 липня 2024 року чоловік погодив замовлення №680 на зарядну станцію Ecoflow Delta Max 2000 з європейськими розетками. Продавець пообіцяв доставити товар не пізніше 24 липня 2024 року. Одразу після розміщення замовлення було погоджено з працівниками інтернет-магазину, і проведено 100% передоплату за товар у сумі 58 тисяч гривень. Але згодом терміни доставки постійно переносились, від 27 до 30 липня 2024 року, а згодом стало відомо, що товару немає в наявності, і поставка не відбудеться. 8 серпня 2024 року чоловік надіслав запит на повернення коштів, вказавши реквізити свого банківського рахунку, у відповідь було зазначено, що кошти повернуть протягом 3-5 днів, тобто до 14 серпня 2024 року. Проте згодом терміни повернення були подовжені до 6 місяців.
22 серпня 2024 року чоловік надіслав на електронну пошту магазину та ФОП вимогу про повернення коштів, підписану електронним підписом. Письмова відповідь на цю вимогу не була отримана. 1 грудня 2024 року він повторно надіслав вимогу з електронним підписом. У відповідь на цю вимогу було повідомлено, що повернення коштів відбудеться, але через певний час, оскільки триває кримінальне розслідування проти шахраїв. 25 грудня 2024 року ФОП повернув 995 гривень, але решта суми у 57 005 гривень так і не була повернута. У зв’язку з цим чоловік вирішив звернутися до суду для захисту своїх прав та повернення сплачених коштів за товар, що не був переданий.
У своєму відклику ФОП заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що сайт, через який було оформлено замовлення, належить йому. Листування з клієнтом також здійснювалося з використанням його телефону, і він був стороною, яка прийняла платіж за товар. Громадянин 19 липня 2024 року здійснив передоплату за зарядну станцію Ecoflow Delta Max 2000. Однак, доставка товару не відбулася, а кошти не були повернуті. З’ясувалося, що постачальник, у якого ФОП замовляв зарядні станції, незаконно заволодів отриманими коштами, що стало причиною для відкриття кримінальної справи, де ФОП також визнали потерпілим. ФОП просив врахувати, що повернення коштів сталося не з їхньої вини, а через зовнішні обставини, що вплинули на фінансову спроможність.
Яким було рішення суду?
Позов чоловіка було повністю задоволено. Фізичній особі-підприємцю зобов’язали виплатити позивачу 54 020 гривень основного боргу; 6 312 гривень інфляційних втрат за період з 14 серпня 2024 року по 22 квітня 2025 року; 1 189 гривень – 3% річних за період з 14 серпня 2024 року по 22 квітня 2025 року; 674 гривень – 3% річних за період з 23 квітня 2025 року по 18 вересня 2025 року; 1 203 гривень – інфляційні втрати за період з 23 квітня 2025 року по 18 вересня 2025 року. Після набрання рішенням законної сили, розрахунок трьох відсотків річних буде проводитись уповноваженим органом з моменту виконання рішення.
“У відповідача виникло грошове зобов’язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, банківською випискою – платіжною інструкцією від 19.07.2024 року про перерахування на розрахунковий рахунок відповідача, вказаному в рахунку на оплату у замовленні №680 від 19.07.2024 року. Посилання відповідача на те, що він не є належним відповідачем у цій справі, суд не приймає до уваги, оскільки 58 тисяч гривень було сплачено на його рахунок. Як видно з матеріалів справи, після звернення позивача до суду, відповідачем було перераховано 21.06.2025 року, 02.07.2025 року, 14.07.2025 року по 995 гривень. Станом на день розгляду справи основний борг відповідача перед позивачем становить 54 020 гривень. Відповідач зазначив, що здійснював переказ чотирьох разів по тисячі гривень у рахунок боргу за замовленням №680, проте в матеріалах справи є докази зарахування саме по 995 гривень. Також відповідач не надав доказів виконання своїх зобов’язань у повному обсязі. Отже, позовна вимога про стягнення 54 020 гривень основного боргу підлягає задоволенню”, – підкреслив суд.
