У Будинку Київського війта на Подолі завершуються реставраційні роботи: фінальний етап проінспектували разом із представниками Департаменту охорони культурної спадщини КМДА. Це одна з найцінніших пам’яток Подолу, споруджена наприкінці XVII століття, яка пережила кілька історичних етапів і виконувала різні суспільні функції. В будівлі відновили внутрішнє оздоблення, оновили та модернізували внутрішні тепломережі, а також відремонтували зовнішнє мощення. Наразі споруда функціонує як музейний простір, присвячений стародавньому Києву, історії Подолу та традиціям благодійності в місті.
Перевірку завершального етапу робіт оприлюднила заступниця голови КМДА Ганна Старостенко: разом зі спеціалістами Департаменту охорони культурної спадщини вони оглянули будівлю й зафіксували виконані роботи. За підсумками інспекції підтверджено, що три напрями робіт — інтер’єрні, інженерні та зовнішні — реалізовано в повному обсязі. Для такої пам’ятки комплексний підхід є принциповим: кожен відновлений елемент взаємопов’язаний із збереженням загальної автентичності споруди.
Будинок Київського війта — рідкісний у столиці зразок збереженої житлової архітектури кінця XVII століття. Упродовж багатовікового існування споруда була резиденцією міського голови — київського війта, згодом тут розміщувалася богадільня, де знаходили прихисток люди похилого віку та незаможні. Пізніше в будівлі діяли школа і сиротинець, а в радянський період її пристосували під комунальні квартири. Такий перелік функцій зробив будівлю немов живим архівом соціальної та міської історії Києва.
Сьогодні будинок виконує роль музейного простору: постійна експозиція дозволяє відвідувачам дізнатися про стародавній Київ, історію Подолу та розвиток благодійності в столиці. Окрім документальної й наукової складової, простір зберігає й передає міські легенди, що й досі оточують цю пам’ятку. Поєднання академічного підходу з живими оповідями міського фольклору робить Будинок Київського війта цікавим і для дослідників, і для широкої аудиторії.
Завершення реставрації в умовах повномасштабної війни має особливе символічне значення. Культурна спадщина — це не лише матеріальні артефакти, а й колективна пам’ять, яка свідчить про тяглість міста та ідентичність його мешканців. Збереження таких споруд, як Будинок Київського війта, — це відповідь на спроби знищити українську культуру та стерти пам’ять про неї. Кожна відреставрована деталь стає частиною цього спротиву.
Поділ між збереженням і загрозою: два різних приклади
Поки одні будинки Подолу відроджуються, інші опиняються під загрозою руйнації через правову невизначеність та брак фінансування. У критичному стані перебуває будинок Вікентія Хвойки на вул. Ігорівській, 9/1: у приміщеннях падають стелі, стіни вкриті тріщинами, а сама споруда роками стоїть порожньою. Будівля перебуває під управлінням АРМА через пов’язаного із санкціями колишнього власника, і цей юридичний глухий кут унеможливлює проведення необхідних ремонтних робіт. Така ситуація є наочним прикладом того, як невирішені питання власності перетворюються на пряму загрозу для безцінних пам’яток.
Водночас є й обнадійливі приклади оперативного реагування. Нещодавно пам’яткоохоронці забили на сполох через ситуацію навколо колишнього протезного заводу на Подолі по вул. Фролівській, 4: риштування несподівано перевищило висоту будівлі на цілий поверх, що насторожило фахівців ДІАЗ «Стародавній Київ». Департамент охорони культурної спадщини КМДА швидко відреагував і розпочав перевірку дотримання умов погодженого проєкту. Цей випадок підкреслює, наскільки важливим є постійний професійний нагляд у межах заповідних зон столиці.
