Активізація “справи Комарницького” з розслідуванням корупції на земельних схемах у Києві, а також злиті журналістами Bihus.info шокуючі подробиці про справжні “високі стосунки” за лаштунками міської влади піднімають важливе питання: чи вдасться Віталію Кличку втриматись на посаді? І мова не про посаду мера, виборну й схожу за функціоналом на церемоніальну, як у британського короля, а про крісло голови КМДА, саме як виконавчого органу Київради, відповідальну за розподіл коштів і справді впливову, куди призначає президент.
У цьому дуалізмі – особливість столиці та її ж біда: розділяти повноваження забороняє рішення Конституційного суду, але “політичному центру”, уособленому Офісом президента, дуже кортить поставити свою людину керувати бюджетом міста у 90 млрд грн, та отримати вплив на зайві 3 мільйони виборців. Тепер в ОП є новий герой, і звати його Тимур Ткаченко. Причому найрадикальніші коментатори схиляються до того, що саме він нині є “головним” у місті. Втім, насправді розподіл повноважень прописаний настільки нечітко, що кожна зі сторін може трактувати його на власну користь. І тепер доля Кличка залежить від того, чи стане йому сил та впливовості, аби не допустити повторення “чернігівського” сценарію у Києві.
Перші сутички: Андрій Богдан і Руді Джуліані
Стосунки між міським головою Києва й політичним “центром” були напруженими від самого приходу до влади Володимира Зеленського у 2019 році. Вже у вересні тодішній уряд Олексія Гончарука узгодив зняття Віталія Кличка з посади голови КМДА. Задум був простим як двері – повторити сценарій, завдяки якому свого часу Віктор Янукович захопив владу у Києві, призначивши на “державну” посаду до КМДА Олександра Попова. Інформатор днями вже робив ретроспективу, нагадуючи про події 2010-2011 року, що призвели до відставки Леоніда Черновецького.
Тоді, у 2019-му, Кличка врятувала випадковість – фактично, його високі політичні зв’язки у США. Міський голова зустрівся з політиком-республіканцем та ексмером Нью-Йорка Рудольфом Джуліані, надзвичайно впливовим у оточенні президента Дональда Трампа – ще на першій його каденції. Це пізніше, вже у ролі особистого адвоката Трампа, Джуліані поховав політичну кар’єру, а тоді він Кличкові допоміг. У Києві вирішили скасувати план із його повалення, а головний ініціатор процесу, голова Офісу президента Андрій Богдан, позбувся посади. Саме тоді, до речі, посередником-“смотрящим” у Києві став Денис Комарницький – і отримав контроль над землею й будівельним ринком у столиці.
Втім, дамоклів меч розподілу посад і “заміни голови КМДА” продовжував нависати над головою Віталія Кличка. У квітні 2021-го політичний “центр” знову заявив, вже вустами чинного прем’єра Дениса Шмигаля, про таку можливість. Меседж підкріпили потужними обшуками в друга дитинства Кличка, екснардепа Артура Палатного – йому закидали отримання незаконних доходів від роботи комунальних підприємств. Нині, після оприлюднення даних про масштаби корупції у Києві, такі звинувачення звучать навіть дещо наївно.
А восени та взимку 2021-2022 років, за декілька місяців до початку повномасштабного вторгнення РФ, почався ще один скандал – після звинувачень з боку ДБР на адресу особисто Кличка про 10 млрд грн, які щороку вимиваює його оточення з бюджета Києва (тоді – 65 млрд грн – це 15,3% від загальної суми). Тоді цей скандал загасила лише екзистенційна небезпека для країни загалом та міста – зокрема. Власне, з цього й починаються “новітні часи” для Банкової й Хрещатика, 36.
Два ведмеді в одному барлозі
Першим кроком у отриманні стратегічної переваги у сутичці для ОП стало введення у Києві 5 березня 2022-го військової адміністрації міста. Причому її очільником став не Віталій Кличко, це важливо, а “кадровий” військовий, Микола Жирнов. Тоді цей крок був продиктований військовою необхідністю – ворог біля воріт! – але зрештою зіграло з Кличком поганий жарт. Прізвища Жирнова, як і його наступника, Олега Попка, кияни майже не чули – обидвом було нецікаво брати участь у “цивільних” справах, та й завдання такого не було.
Аж тут “під ялинку”, у останніх числах грудня 2024 року президент призначає Тимура Ткаченка. Людину загалом цивільну, що одразу насторожило оточення Кличка (саме тоді пост у Facebook про хибність призначення не-військової людини на військову посаду зробив депутат Київради Дмитро Білоцерковець). І не дарма. Бо саме у питанні повноважень “КМВА” не лише може “заступати на поле” міського голови. А, за одним із трактувань, вона і є міським головою.
“Відповідно до чинного законодавства, у період введення воєнного стану КМДА переформатована у Київську міську воєнну адміністрацію. І посади голови КМДА зараз не існує! Це – голова КМВА. А відтак, Віталій Кличко – просто мер, а головою КМДА, якщо розібратись в хитрощах законодавства, є Тимур Ткаченко”, – зауважив під час одного з телеефірів Андрій Вітренко, голова фракції “Слуга народу” у Київраді.
Справа в тому, що на рівні громад повноваження місцевого самоврядування й держави закон ніяк не розмежовує. І голова “військової” влади у Києві може вважатися повноцінним господарем. Тому по-котячи обережні спроби Тимура Ткаченка зайти на “цивільну” територію спрямовані на перевірку як реакції самого Кличка, так і перевірки суспільної думки. Якщо перші ідеї й ініціативи Ткаченка були спрямовані цілком на безпековий сектор (зупинка транспорту під час тривог, вивезення з вулиць міста розбитих атаками автівок), то нинішні задуми вже цілком на полі Кличка (формування інклюзивних безбар’єрних маршрутів, а також евакуація автівок під час тривог тощо).
“Не можуть два ведмеді бути в одному барлозі. Особливо, якщо там освоюється понад 100 млрд грн. Нинішній очільник військової адміністрації прочитав закон “Про особливості військового стану” і зробив висновок, що його повноваження ідентичні тим, що має голова КМДА – а оскільки державні та самоврядні повноваження у Києві не розмежовані, то начальник КМВА має й до них відношення”, – зазначає колишній нардеп, розробник законів про місцеве самоврядування, сьогодні – директор ГО “Інститут розвитку територій” Юрій Ганущак.
Є й контр-тези. Кличкова “КМДА”, як орган влади, існує у Конституції, а Ткаченкова “КМВА” – ні (лише у законі, про який каже Ганущак). Щоправда, КМДА там представлена, лише як “місцеві державні адміністрації”, але ж і про їхній новий “військовий” функціонал там – ані слова.
“Більше того, за чинною Конституцією головою КМДА повинен бути призначений лише обраний на загальних виборах (киянами) Київський міський голова. Це офіційна позиція КСУ щодо тлумачення відповідних положень статей 118 і 140 Конституції в частині організації влади у місті Києві”, – зазначає правник і колишній член ЦВК Андрій Магера.
Чернігівський прецедент для Кличка: удар Ломакою
Відтак, каже Магера, потрібно-таки приймати Закон “Про місто Київ – столицю України”, у якому відновити місцеве самоврядування, тобто повернути меру його повноцінні функції. Цей закон був прийнятий у І читанні ще 2019 року, і згідно з ним міський голова (“мер”) очолює виконавчий орган міськради – відтак, отримує і повноваження з розпорядження фінансами тощо, а голова КМДА – лише здійснює нагляд за додержанням Конституції й законів, і координує діяльність виконавчої влади у її “центральній” частині, не пов’язаній з містом. Нинішня голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк обіцяє, що руки до нього дійдуть наприкінці 2025-го року.
Чим небезпечна подібна двозначність трактувань, вже сповна оцінили у Чернігові. Там ще на початку каденції Зеленського був відсторонений від влади мер Владислав Атрошенко. А в.о. мера, секретар міськради Олександр Ломако два роки поспіль боровся з очільником якраз військової адміністрації. Але там були прийняті рішення, які можна вважати для Києва дуже небезпечним прецедентом – відтак, напрацьовані на регіональній владі, вони цілком можуть бути застосовані і у столиці.
По-перше, місцевий суд віддав “військовій” владі контроль над міським бюджетом. Фактично, позбавивши обрану громадою владу впливу на рішення, що приймає “виконавчий орган” – тепер ним стала військова адміністрація. Це рішення оскаржується вже у касаційній інстанції, але, поки буде винесений остаточний вердикт, може пройти чимало часу – а місто залишається без законно обраного міського голови-“мера”.
По-друге, 7 грудня 2024 року сам Ломако подав у відставку, символічно, на День місцевого самоврядування. Свій вчинок пояснив безпрецедентним тиском з боку силовиків – в приміщенні міськради проходили обшуки декілька місяців поспіль, як і 2023 року, і ще раніше. За збігом обставин Ломако – член УДАРу Віталія Кличка, ще й пов’язаний з київським колегою активною участю у Асоціації міст України – механізмом консолідації частини місцевої влади, в основному, опозиційно налаштованої до “центру”.
Чи реалізують “чернігівський” сценарій у Києві, буде зрозуміло трохи згодом. Це залежить від того, чи тиснутиме НАБУ активно на керівництво міста (нагадаємо, сотні й навіть тисячі підозр, отриманих посадовцями у КМДА, не мали жодного руху з різних причин). А також від готовності Кличка протистояти такому захопленню повноважень – поки його позиція є програшною, але міський голова досить ефективно виступає на міжнародних майданчиках, спілкуючись на найвищому рівні. Можливо, саме тому його суперник, Тимур Ткаченко, й висловлює ініціативу про узгодження закордонних відряджень через Раду оборони Києва – аби заблокувати таку можливість Кличкові, чи й змусити його “відпрошуватися”.
Що нового розповів Бігус про “справу Комарницького”, і які висновки може робити з цього Кличко
Нагадаємо, напередодні Інформатор писав про подробиці із нового розслідування від Bihus.info “за мотивами” матеріалів слідства щодо “справи Комарницького” у Києві. Так, виявилося, що секретар Київради Володимир Бондаренко та голова земельної комісії Михайло Терентьєв узгоджували порядок денний зі “смотрящим” за Києвом. Вони вирішували, які “земельні” питання потрібно проголосувати на сесії, а які – відкласти, чи й взагалі “провалити”. З “вишеньок” на торті: Комарницький інструктував депутатів, як орієнтуватись у хабарях за голосування. Є й свіжі прізвища депутатів, які – ймовірно (поки що) – брали участь у корупційних схемах. Причому цілими фракціями.
А от для Віталія Кличка саме час робити власні висновки з корупційної історії. Ми написали для нього розгорнутий екскурс в історію 15-річної давнини про те, як Віктор Янукович витискав Леоніда Черновецького з крісла міського голови Києва. У нашій реконструкції є місце й для тиску на міську владу за допомогою кримінальних справ проти корупціонерів та хабарників – історія, кажуть, завжди ходить по колу, а святих у владі міста дійсно немає.
